Постанова ВГСУ від 04.03.2014 року у справі №914/2861/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа № 914/2861/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаОленчин Р.Б. - довіреність від 17.02.2014 р.відповідачівТунік А.В. - довіреність від 01.10.2011 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної спілки художників України на постановувід 19.11.2013 р. Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 914/2861/13 господарського суду Львівської областіза позовомНаціональної спілки художників України до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку нерухомості" ; - Відділу Державного земельного агентства у м. Львові провизнання недійсним та скасування реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 р. Національна спілка художників України звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Центр розвитку нерухомості" та Відділу Держземагентства у м. Львові про:

- визнання недійсним Державного акта серії ЯА № 422460 від 04.04.2005 р. на право власності на земельну ділянку площею 0,1090 га, виданого ТОВ "Центр розвитку нерухомості";

- скасування реєстрації вказаного Державного акта серії ЯА № 422460 від 04.04.2005р.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 203, 215, 216, 229 та 236 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що позивачем у 2011 році було поновлено право власності на приміщення та фундамент окремої будівлі - пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації "Львівський художньо - виробничий комбінат" Львівської обласної організації Національної спілки художників України, що знаходяться у будинку АДРЕСА_1, проте земельною ділянкою за вказаною адресою володіє ТОВ "Центр розвитку нерухомості" не підставі спірного державного акта на право власності на землю, виданого управлінням Держкомзему у м. Львові з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, пунктів 2.1, 2.2, 2.6 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. № 43.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Центр розвитку нерухомості" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що судовим рішенням у справі № 3/215 господарського суду м. Києва, яке вступило у законну силу, визнано недійсним наказ Фонду державного майна України № 338 від 24.02.2004 р. "Щодо передачі Львівського художньо - виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України" на підставі якого позивач отримав свідоцтво про право власності № П-693 від 26.02.2004 р. на приміщення та фундамент окремої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а також встановлено, зокрема, відсутність нерухомого майна за вказаною адресою станом на 26.02.2004 р., оскільки фундамент не є нерухомим майном.

В подальшому, ФДМУ було видано наказ № 1564 від 26.10.2010 р., яким внесено зміни до раніше виданого наказу ФДМУ № 219 від 16.02.2010 р. та пунктом 2 вирішено вважати чинним свідоцтво про власність № П-693 від 26.02.2004 р., видане позивачу. Проте, згідно рішення господарського суду м. Києва від 10.10.2011 р. у справі № 41/171, яке набрало законної сили, вказаний наказ ФДМУ № 1564 від 26.10.2010 р. в частині чинності свідоцтва про право власності, виданого позивачу визнано недійсним.

ТОВ "Центр розвитку нерухомості" у відзиві на позовну заяву наголошував на тому, що 03.06.2011 р. між Національною спілкою художників України та громадянином ОСОБА_4 було укладено договір № 1423 купівлі - продажу приміщення та фундаменту окремої будівлі - пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації "Львівський художньо - виробничий комбінат" за адресою: АДРЕСА_1, який ТОВ "Центр розвитку нерухомості" було оскаржено до Галицького районного суду, яким порушено провадження у справі № 1304/9500/1212.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.10.2013 р. (суддя Запотічняк О.Д.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача оспорюваним державним актом від 04.04.2005р. на право власності на земельну ділянку площею 0,1090 га, виданий ТОВ "Центр розвитку нерухомості", жодним чином не порушені, врахувавши факти, встановлені господарським судом під час розгляду справи № 3/215, зокрема, стосовно того, що з 26.06.1996 р. будинок на АДРЕСА_1 не належить Львівському художньо-виробничому комбінату Спілки художників України, а тому його не може бути зареєстровано за Львівською спілкою художників та передано їй у власність, а також встановлено, що станом на 1999 рік будинку АДРЕСА_1 як окремої будівлі на АДРЕСА_1 не існувало, оскільки він був повністю зруйнований.

За апеляційною скаргою Національної спілки художників України Львівський апеляційний господарський суд (судді: Д. Новосад, О. Михалюк, Г. Мельник), переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 19.11.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Національна спілка художників України подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на неповне дослідження судами всіх обставин справи у їх сукупності, залишення поза увагою дослідження питання щодо набуття відповідачем права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1, вказуючи на нікчемність правочину, на підставі якого ТОВ "Центр розвитку нерухомості" отримало право власності на спірну земельну ділянку, а також посилаючись на те, що з урахуванням наявності на земельній ділянці нерухомого майна, яке не належить і ніколи не належало відповідачу, останнім було отримано оскаржуваний державний акт на землю із грубим порушенням норм чинного законодавства.

Заявник касаційної скарги також зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди керувалися приписами частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України взявши до уваги обставини, встановлені рішенням господарського суду м. Києва у справі № 3/215, при цьому, не взявши до уваги рішення апеляційного суду Львівської області у справі № 1304/9500/12 в межах якої розглядалися вимоги ТОВ "Центр розвитку нерухомості" про визнання недійсним договору купівлі - продажу приміщення та фундаменту окремої будівлі - пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації "Львівський художньо - виробничий комбінат" за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 03.06.2011 р. між Національною спілкою художників України та громадянином ОСОБА_4, стосовно власності на нерухоме майно на земельній ділянці.

Крім того, скаржник вказує на порушення судами норм процесуального права та залишення без задоволення клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, Львівську міську раду та ВАТ "Львівнафтопродукт".

У додаткових поясненнях на касаційну скаргу Національна спілка художників України вказувала також, зокрема, на те, що позовні вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого відповідачу та скасування його реєстрації базуються на нікчемності договору купівлі - пролажу земельної ділянки від 29.08.2001 р., за яким ВАТ "Львівнафтопродукт" було отримано спірну земельну ділянку у власність, а відтак і нікчемності договору купівлі - продажу земельної ділянки від 05.03.2005 р., укладеного між ВАТ "Львівнафтопродукт" та ТОВ "Центр розвитку нерухомості", посилаючись на підтвердження такої позиції позивача постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2013 р. у справі № 5015/5589/11 та не надання судами оцінки всім доказам у справі.

ТОВ "Центр розвитку нерухомості" у поясненнях на касаційну скаргу просило відмовити у її задоволенні вказуючи, зокрема, на скасування судовим рішенням у справі № 3/215 наказу Фонду державного майна України № 338 від 24.02.2004 р. "Щодо передачі Львівського художньо - виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України" та скасування судовими рішенням у справі № 41/171 свідоцтва про право власності Національної спілки художників України № П-693 від 26.02.2004 р. та наказ Фонду державного майна України, на підставі якого воно було видано.

Крім того, ТОВ "Центр розвитку нерухомості" наголосив на тому, що рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2009 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2009 р., у справі № 22/8, Національній спілці художників України було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договору купівлі - продажу земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 29.08.2001 р., укладеного між Львівською міською радою та ВАТ "Львівнафтопродукт" та договору купівлі - продажу вказаної земельної ділянки від 25.03.2005 р., укладеного між ВАТ "Львівнафтопродукт" та ТОВ "Центр розвитку нерухомості".

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2005 р. ТОВ "Центр розвитку нерухомості" було видано Державний акт серії ЯА № 422460 на право власності на земельну ділянку, який видано на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 05.03.2005 р. ВОА № 719460, на земельну ділянку площею 0,1090 га, із цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки - будівництво та обслуговування адміністративно - торгового центру, яка розташована: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 15).

Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України, за приписами якого, після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

Статтями 125 та 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного державного акта від 04.04.2005 р.) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.