ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2014 року Справа № 910/16602/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівВасищака І.М., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача-Миронець О.В., відповідача третіх осіб-Синельников М.О., -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Страхова Група "ТАС" (далі - ПАТ "СГ "ТАС")на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.12.2013у справі№910/16602/13 за позовомПАТ "АКБ "Індустріалбанк" в особі Регіонального відділення в м.Києвідо (треті особиПАТ "СГ "ТАС" - Баглаєнко М.Л., Рябченко Р.М., Гільченко П.В.)про стягнення 65262,10 грн. страхового відшкодуваннявстановив:
Рішенням господарського суду м.Києва від 20.11.2013 (суддя Літвінова М.Є.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Страхова Група "ТАС" на користь ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" 60655,53 грн. страхового відшкодування. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 (судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) рішення змінено шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 61886 грн. страхового відшкодування, а в решті позовних вимог відмовлено.
ПАТ "СГ "ТАС" в поданій касаційній скарзі просить рішення і постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.526,610,611,983,990,991,997 ЦК України, ст.ст.9,16,18,19,21,25,26,28 Закону України "Про страхування" та ст.ст.32-34,43,83,84,101 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що стягнення судами страхового відшкодування понад суму 25515,21 грн., яка визначена за перший рік дії кредитних угод у наданих позивачем розрахунках від 20.11.2013, суперечить вимогам п.3 ч.1 ст.28 Закону України "Про страхування" та умовам п.п.6.2,7.2,8.2 договору добровільного страхування кредитного портфелю банку №17/0003464021 від 17.08.2006, виходячи зі змісту яких несплата позивачем щорічних страхових платежів за 2-ий та 3-ій роки дії кредитних угод свідчить про чинність договору страхування лише щодо першого року дії кредитних угод (за 2007 рік) та непоширення страхового захисту на збитки позивача, що настали по закінченню першого року дії кредитних угод, оскільки у позивача та в матеріалах справи відсутні квитанції про внесення відповідачу страхових платежів за наступні періоди дії кредитних угод (2-ий та 3-ій роки). Крім того, заявник вказує на безпідставний вихід суду апеляційної інстанції за межі позовних вимог шляхом стягнення з відповідача 21340 грн. страхового відшкодування в рамках страхової суми, визначеної в додатку №1 до договору страхування (реєстрах) по кредитному договору №KRCK/0300/8/07 від 15.01.2007, укладеному між банком та Баглаєнко М.Л., в той час як страхувальник у позовній заяві просив стягнути в цій частині лише 20109,53 грн. заборгованості. На думку відповідача, судами належним чином не перевірено розрахунок суми страхового відшкодування, наслідком чого стало помилкове включення комісійних витрат до складу стягнутої зі страховика суми страхового відшкодування, що є порушенням п.11.1.3 договору страхування, згідно якого комісійні, на відміну від простроченої заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом, не входять до суми страхового відшкодування. Заявник також наголошує, що в розумінні п.6.1 договору страхування датою настання неплатоспроможності та датою настання страхового випадку є саме 31-ий день з дня невиконання позичальником кредитної угоди, а наступні дні є продовженням неплатоспроможності.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.
Змінюючи первісне рішення шляхом задоволення позову в частині стягнення страхового відшкодування в межах страхової суми, визначеної в додатках до договору страхування (реєстрах) по кредитним договорам, укладеним з третіми особами, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
17.08.2006р. між Акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк" (страхувальник) та ЗАТ "Страхова Група "ТАС" (правонаступником якого є ПАТ "Страхова Група "ТАС") (страховик) було укладено договір добровільного страхування кредитного портфелю банку №17/0003464021 (далі - договір страхування), п.4.1 якого визначено, що предметом договору є страхування ризиків страхувальника, пов'язаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (позичальники) своїх договірних зобов'язань за договорами кредитними, укладеними між страхувальником та позичальниками та зазначеними в Реєстрі кредитних угод.
Згідно п.6.1 договору страхування страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника. Під неплатоспроможністю позичальника сторони розуміють наявність факту прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом на протязі більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.
Умовами договору страхування конкретний момент настання страхового випадку чітко не визначений, а зазначена в п.6.1 договору фраза "протягом більш ніж 30 календарних днів" не є чітким визначенням терміну в 30 днів, оскільки порушенням протягом більше ніж 30 календарних днів будуть усі дні, починаючи з 31-го дня порушення. Отже, конкретний момент настання страхового випадку сторонами у договорі страхування не визначений, проте, визначено, що при настанні події, яка є страховим випадком, у відповідача виникає обов'язок сплатити позивачу страхове відшкодування.
15.01.2007р. між банком та Баглаєнко М.Л. був укладений Кредитний договір №KRCK/0300/8/07 на споживчі цілі в сумі 20000,00 грн. строком з 15.01.2007р. по 14.01.2010р. зі сплатою за користування кредитними коштами 9% річних (далі - кредитний договір-1).
13.02.2007р. між банком та Рябченком Р.М. був укладений Кредитний договір №KRCK/0300/68/07 на споживчі цілі в сумі 18000,00 грн. строком з 13.02.2007р. по 12.02.2009р. зі сплатою за користування кредитними коштами 9% річних (далі - кредитний договір-2).
12.04.2007р. між банком та Гільченко П.В. був укладений кредитний договір №KRCK/0300/149/07 на споживчі цілі в сумі 20000,00 грн. строком з 12.04.2007р. по 11.04.2010р. зі сплатою за користування кредитними коштами 9% річних (далі - кредитний договір-3).
Пунктом 4.3 вказаних кредитних договорів встановлено, що позичальник зобов'язується починаючи з першого числа наступного місяця за місяцем укладення договору, погашати кредит в сумі не менш ніж за 555,56 грн. (кредитний договір-1), 750 грн. (кредитний договір-2), 555,56 грн. (кредитний договір-3), сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом не пізніше 25 числа кожного місяця, а при повному погашенні кредиту - одночасно з погашенням кредиту.
Пунктом 8.2 договору страхування передбачено, що відповідальність страховика за кожною кредитною угодою діє з моменту отримання страхового платежу за реєстром кредитних угод і до повного погашення позичальниками заборгованості по кредитним угодам, зазначеним в реєстрах. При цьому договір набирає чинності і діє відносно конкретної кредитної угоди тільки при умові сплати суми страхового платежу на умовах п. 7.2 цього договору.
Сплату чергового платежу за кредитним договором-1 позичальники (треті особи) зобов'язані були провести 25.07.2007р., за кредитним договором-2 - 25.04.2007р., за кредитним договором-3 - 25.05.2007р., однак, своїх зобов'язань не виконали.
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.02.2010 у справі 2-1210/2010р. встановлено, що станом на листопад 2009 року загальна сума заборгованості Гільченка П.В. перед ПАТ "АКБ "Інтустріалбанк" за кредитним договором-3 становить 149044,36 грн. Цим рішенням позов задоволено повністю та стягнуто з Гільченка П.В. 149044,36 грн. заборгованості та судові витрати.
Рішенням Соломянського районного суду міста Києва від 04.07.2008 у справі №2-3041-1/08, встановлено, що станом на 21.04.2009р. за Рябченко Р.М. рахується заборгованість по кредиту перед ПАТ "АКБ "Інтустріалбанк" за кредитним договором-2 у сумі 44612,12 грн. Позов задоволено та стягнуто з Рябченка Р.М. на користь банку вказану заборгованість.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03.07.2008 у справі №2-3614-2008р. встановлено, що станом на 07.05.2008р. заборгованість Баглаєнка М.Л. перед ПАТ "АКБ "Інтустріалбанк" за Кредитним договором-1 становить 32317,80 грн. Враховуючи зазначене суд задовольнив позов та стягнув з Баглаєнка М.Л. на користь банку 32317,80 грн. та судові витрати.
Наведені факти в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України мають преюдиціальне значення та не підлягають повторному доведенню.
Позивачем направлено позичальникам листи №3004 від 20.11.2007, №304 від 18.01.2008, №1088 від 06.03.2008, №1135 від 10.04.2009, №2977 від 20.11.2007, №283 від 18.01.2008, №560 від 01.02.2008, №847 від 21.02.2008, №2935 від 19.11.2007, №311 від 18.01.2008, №789 від 20.02.2008, №512 від 11.02.2009 з вимогою про виконання зобов'язання за кредитними договорами, дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісії та надання додаткових документів для з'ясування фінансового стану та перевірки платоспроможності позичальників. Докази їх отримання позичальниками додані до матеріалів справи.
Матеріалами справи підтверджується невиконання позичальниками умов кредитних договорів щодо повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитними коштами.
У зв'язку з невиконанням позичальниками своїх зобов'язань за кредитними договорами, позивачем на адресу відповідача було відправлено заяви №3210 від 05.12.2007, №949 від 27.02.2008, №1027 від 04.03.2008, №3248 від 07.12.2007, №1028 від 04.03.2008, №953 від 27.02.2008, №1934 від 08.05.2008, якими було повідомлено про непогашення заборгованості за кредитними договорами та виплату страхового відшкодування.
Однак, відповідач, з посиланням на умови договору страхування, листами від 25.12.2007, від 08.05.2008 та від 11.07.2008 повідомив позивача про невизнання вищезазначених випадків страховими та відмовив позивачу у виплаті страхових відшкодувань за вказаними кредитними договорами у зв'язку з невиконанням останнім умов договору страхування щодо строків повідомлення про настання страхових відпадків.
Згідно приписів ст.988 ЦК України та ст.20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Позивачем підписані та надіслані на адресу відповідача реєстри кредитних угод за липень 2007 року від 31.07.2007, та сплачений страховий внесок відповідно до порядку та в строки згідно п.7.2 договору страхування.
Посилання відповідача на те, що збитки позивача за другий та третій рік дії кредитних угод не підлягають страховому відшкодуванню, враховуючи, що позивачем не були сплачені щорічні страхові платежі за другий та третій рік дії кредитних угод відповідно до умов договору страхування, є необґрунтованими, оскільки судом встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування лише за перший рік дії кредитних угод (2007 рік), за який позивачем були сплачені щорічні страхові платежі. Докази того, що страхувальником страхові платежі не внесено, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем таких доказів не надано.
Сервисы для юристов