ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 295/2490/24
провадження № 51-3771км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2025 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2025 року в кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023240020000723, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Копилів Макарівського району Київської області та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Богунський районний суд м. Житомира вироком від 23 квітня 2025 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Також суд вирішив питання, які стосуються запобіжного заходу в кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи військовослужбовцем, який призваний за мобілізацією, самовільно залишив військову частину понад три доби без поважних причин в умовах воєнного стану за таких обставин.
24 березня 2023 року о 09:00 ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, перебуваючи в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, з особистих мотивів, усупереч вимогам статей 11, 16, 40, 49, 128, 200, 256 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням службових обов`язків, до 30 березня 2023 року, тобто до того часу, коли повернувся до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, ОСОБА_7 на шлях виправлення не став і 25 квітня 2023 року о 09:00, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) в умовах воєнного стану самовільно залишив місце дислокації зазначеної вище військової частини і проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням службових обов`язків, до 01 травня 2023 року, коли повернувся до місця дислокації військової частини.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 25 червня 2025 року вирок районного суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження
Захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені стосовно ОСОБА_7 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Зазначає про недотримання судом під час розгляду кримінального провадження положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Також захисник стверджує про відсутність у матеріалах кримінального провадження аудіозапису судового засідання від 28 лютого 2024 року, під час якого ОСОБА_7 було роз`яснено його права та обов`язки, з`ясовувалося розуміння ним суті обвинувачення і було вручено пам`ятку про права й обов`язки.
За твердженням захисту, у цій справі наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 401 КК, оскільки ОСОБА_7 повернувся до військової частини та за згодою командування військової частини продовжував проходити військову службу.
Наголошує на формальному розгляді справи апеляційним судом.
Сервисы для юристов