Постанова ВГСУ від 04.02.2015 року у справі №904/6027/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 904/6027/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиГоловного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області та Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Рівненській областіна постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 рокуу справі господарського судуДніпропетровської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Дана-АС"до1. Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області 2. Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Рівненській областіпрозобов'язання повернути майно В засіданні взяли участь представники:

- позивача:П"ятигорець Ю.О.,- відповідачів:не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дана-АС" (далі - ТОВ "Дана-АС") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області та Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Рівненській області про зобов"язання повернути майно - устаткування для виробництва сигарет, перелік якого наведений у позовній заяві.

ТОВ "Дана-АС", 28.08.2014 року подало до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просило суд зобов"язати Головне управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області та Головне управління Міністерства доходів і зборів України у Рівненській області усунути перешкоди в доступі ТОВ "Дана-АС", як власника майна, до устаткування для виробництва сигарет, перелік якого наведений у цій заяві, шляхом допуску ТОВ "Дана-АС" на територію, де знаходиться перелічене майно, допуску до вказаного майна, шляхом вивезення ТОВ "Дана-АС" переліченого майна з території місця його знаходження, в тому числі з території, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Далека, 2; витребувати від Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області та Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Рівненській області передати ТОВ "Дана-АС", як власнику майна, наступне майно - устаткування для виробництва сигарет, перелік якого вказаний у заяві (а.с. 54-56 т.1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2014 року (суддя Мельниченко І.Ф.) провадження у справі припинено на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала мотивована тим, що даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року (колегія суддів у складі: Чимбар Л.В. - головуючий суддя, судді Антонік С.Г., Чоха Л.В.) ухвалу місцевого господарського суду від 27.10.2014 року скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова мотивована тим, що позовні вимоги ТОВ "Дана-АС" стосуються захисту права власності, а не захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, як це передбачено ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для припинення провадження у даній справі через непідвідомчість даного спору господарським судами.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Головне управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області та Головне управління Міністерства доходів і зборів України у Рівненській області подали касаційну скаргу, в якій просять постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року скасувати, ухвалу місцевого господарського суду від 27.10.2014 року з даної справи залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з ч.2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Частиною 3 статті 16 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, предметом позовних вимог є вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном (устаткування для виробництва сигарет) та витребування цього майна від відповідачів (віндикаційний позов), які обгрунтовані порушенням відповідачами права власності позивача на спірне майно - устаткування для виробництва сигарет з посиланням на приписи ст.ст.386, 387, 391 ЦК України (захист права власності).

Враховуючи вищевикладене, предмет та підстави заявленого позову, які направлені на захист права власності, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що даний спір підвідомчий господарським судам, а відповідно відсутні правові підстави для припинення провадження у справі на підставі ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв"язку з чим, суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу місцевого господарського суду.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, оскаржувана постанова є такою, що прийнята на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, колегія суддів не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Доводи касаційної скарги, які наведені відповідачем у касаційній скарзі, як підставу для скасування постанови, колегією суддів відхиляються, як такі, що спростовуються матеріалами справи, та зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, які були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області та Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Рівненській області залишити без задоволення.