ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2014 року Справа № 922/2047/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Шанс"на рішення та постановуГосподарського суду Харківської області від 21.07.2014 Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2014у справі№ 922/2047/14 Господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мега Шанс"до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. ОСОБА_5 2. ОСОБА_6провизнання недійсним договору іпотеки, застосування наслідків недійсності правочинуза участю представників сторін:
позивача: не з'явилися
відповідача: Калініченко О.В., дов. від 02.08.2013 №1271/13-Н
Косович І.А., дов. від 15.03.2013 № 258/13
третьої особи-1: не з'явилися
третьої особи-2: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Шанс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним договору іпотеки за № 014/02/3-1654/1-06 від 26.12.2006 року, укладеного між сторонами, та застосування наслідків недійсності правочину.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.07.2014 у справі № 922/2047/14 (суддя Калініченко Н.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Ільїн О.В., Россолов В.В.), у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Шанс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 у справі № 922/2047/14, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про відсутність у оспорюваному договорі іпотеки від 12.11.2007 істотних умов, передбачених Законом України "Про іпотеку", оскільки він не містить умов передачі в іпотеку земельної ділянки, а також вказує на те, що оспорюваний договір підписано директором позивача з перевищенням наданих йому повноважень.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та треті особи не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між ОСОБА_6 (далі - позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - банк, кредитор) було укладено кредитний договір № 010-2/02/3-1654-06 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого (з урахуванням додаткової угоди до кредитного договору від 24.07.2007) позичальник отримує від банку кредит в розмірі 90000,00 доларів США на розвиток бізнесу та завершення будівництва кафе строком до 26.12.2016 і зобов'язується повернути банку суму отриманого кредиту та сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, визначені цим договором.
З метою забезпечення виконання позичальником - ОСОБА_6 зобов'язань за вищевказаним Кредитним договором, 26.12.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Шанс" (далі - іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" (далі - іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки № 014/02/3-1654/1-06 (далі - договір іпотеки), який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим №5462.
Згідно із п. 1.2. вказаного договору предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлова будівля літ. "Б-1" загальною площею 162,5 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві колективної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.01.2005, посвідченим ОСОБА_10, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 26.01.2005, зареєстрованим в реєстрі за № 135; витягом № 6380899 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим та зареєстрованим 01.02.2005 Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (реєстраційний номер 9489252, номер запису 5603 в книзі 1).
Пунктом 1.3.1 договору іпотеки визначено, що в разі звернення стягнення на предмет іпотеки до набувача будівель та споруд переходить право користування земельною ділянкою загальною площею 682 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно з умовами, погодженими з власником земельної ділянки чи на підставі положень законодавства, якщо це встановлено законодавством.
Як зазначено судами попередніх інстанцій, спірний договір було підписано його директором - ОСОБА_11, яка діяла при підписанні відповідного договору на підставі статуту позивача.
Судами попередніх інстанцій також визначено, земельна ділянка площею 682 кв.м., на якій розташований предмет іпотеки, не є власністю іпотекодавця та використовується ним на підставі договору оренди від 30.04.2004, зареєстрованого у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.04.2004 за № 6657/04.
Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанції, вказаний договір оренди укладено між Харківською міською радою Харківської області (як орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (як орендарем), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення XVIII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.12.2003 року № 269/03 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкцій) та подальшої експлуатації об'єктів" надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0682 га., в тому числі інші угіддя 0,0682 га, згідно з планом земельної ділянки, строком до 01.12.2028 року для будівництва магазина з піцерією (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для експлуатації цього об'єкту.
Предметом позову у справі є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Шанс" про визнання недійсним вищевказаного договору іпотеки та застосування наслідків недійсності вказаного правочину у вигляді скасування заборони відчуження предмета іпотеки і вилучення відповідного запису з єдиного реєстру іпотек.
Як на підстави недійсності договору іпотеки позивач посилається на те, що зазначені у договорі відомості щодо користувача земельної ділянки, на якій знаходиться предмет іпотеки, не відповідають дійсності, оскільки користувачем земельної ділянки є ОСОБА_5, а не Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Шанс" як зазначено в п. 1.3 іпотечного договору, а отже у договорі відсутні істотні умови щодо передачі в іпотеку земельної ділянки, передбачені Законом України "Про іпотеку". Крім того, позивач посилається на те, що директором ОСОБА_11 вчинено вищезазначений правочин від імені товариства з перевищенням наданих йому повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Як передбачено ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Сервисы для юристов