Постанова ВГСУ від 03.12.2014 року у справі №910/8994/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 910/8994/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.10.2014у справі № 910/8994/13 Господарського суду міста Києва за позовомДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство інфраструктури Українипро за зустрічним позовом до прозобов'язання вчинити дії Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" зобов'язання укласти додаткову угодув судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаГостищева Н.В.- - відповідачаПовар О.М.- - третьої особиЗінченко І.Ю.

В С Т А Н О В И В :

В травні 2013 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", в якій просив суд зобов`язати відповідача укласти додаткову угоду № 27 до додатку В 1.1/02.1.1-23.9-7 від 01.06.2006 в запропонованій ним редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Міністерство інфраструктури України.

В липні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" подало зустрічну позовну заяву до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", в якій просило суд зобов'язати відповідача за цим позовом укласти додаткову угоду № 29 до додатку В 1.1/02.1.1.-23.9-7 від 01.06.2006 в запропонованій ним редакції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 (головуючий Лиськов М.О., судді: Любченко М.О., Чеберяк П.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 (головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) у справі № 910/8994/131 в задоволенні первісного позову відмовлено. Провадження за зустрічним позовом припинено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову - відмовити повністю та покласти на Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" витрати на оплату судового збору.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" не погоджується із доводами касатора і просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародні авіалінії України" укладено договір у вигляді додатку В 1.1/02.1.1-23.9-7 від 01.06.2009 до Стандартної угоди про наземне обслуговування, який складено у відповідності до спрощеної процедури, де сторони погодили те, що умови основної угоди та додатку "А" до СУНО від січня 2004 року, опубліковані Міжнародною асоціацією повітряного транспорту, застосовуються так, ніби ці умови були повністю повторені у цьому документі.

Умовами додатку В 1.1/02.1.1-23.9-7 сторони узгодили наступні параграфи: 1. "Наземне обслуговування та ціни", 2. "Додаткові послуги та ціни", 3. "Оплата", 4. "Обмеження відповідальності", 5. "Взаєморозрахунки", 6. "Повідомлення", 7. "Право, що застосовується", 8. "Форс-Мажор", 9. "Спеціальні умови", 10. "Інші умови".

Відповідно до довідкових матеріалів до додатку В 1.1/02.1.1-23.9-7, сторонами було визначено перелік повітряних суден, які обслуговуються, перелік та вартість додаткових послуг, які виконуються під час наземного обслуговування повітряних суден в аеропорту "Бориспіль" за запитом та за плату.

Також, господарськими судами попередніх судових інстанцій встановлено, що між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Приватним акціонерним товариством "Міжнародні авіалінії України" було укладено додаткові угоди до додатку В 1.1/02.1.1-23.9-7, а саме: № 1 від 15.07.2009, № 2 від 23.10.2009, № 3 від 07.04.2009, № 4 від 24.12.2009, № 5 від 20.02.2010, № 6 від 01.06.2010, № 7 від 21.05.2010, № 8 від 29.07.2010, № 11 від 10.02.2011, № 12 від 29.12.2010, № 13 від 31.01.2011, № 14 від 11.08.2011, № 15 від 11.08.2011, № 16 від 09.12.2011, № 17 від 24.02.2012, № 18 від 15.11.2011, № 20 від 24.02.2012, № 21 від 20.06.2012, № 22 від 24.09.2012, № 23 від 24.09.2012, № 25 від 01.04.2012, № 26 від 08.02.2013, № 27 від 01.04.2013.

Крім того, попередніми судовими інстанціями встановлено, що 04.03.2013 Приватне акціонерне товариство "Міжнародні авіалінії України" звернулося до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з листом, в якому висловило пропозицію виділити місця для базування літаків АН-148, реєстраційний номер UR-NTС та АН-148, реєстраційний номер UR-NTD з 01.04.2013 та внести відповідні зміни в Додаток В 1.1/02.1.1-23.9-7. В свою чергу, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", погодившись виділити додаткові місця для базування літаків АН-148, реєстраційний номер UR-NTС та АН-148, реєстраційний номер UR-NTD, підготувало, підписало та направило проект Додаткової угоди № 27 до Додатку В 1.1/02.1.1-23.9-7.

Вказана Додаткова угода була підписана Приватним акціонерним товариством "Міжнародні авіалінії України" з протоколом розбіжностей, який був направлений Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та містив іншу редакцію Додаткової угоди № 27 до Додатку В 1.1/02.1.1-23.9-7.

В своєму позові Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" не погоджується із запропонованою Приватним акціонерним товариством "Міжнародні авіалінії України" редакцією угоди і вважає, що Приватне акціонерне товариство "Міжнародні авіалінії України" повинно було підписати додаткову угоду № 27 до Додатку В 1.1/02.1.1-23.9-7 від 01.06.2009 саме в запропонованій ним редакції.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно із частинами 1 - 5 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Відповідно до частини сьомої статті 181 Господарського кодексу України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Посилаючись на приписи частини сьомої статті 181 Господарського кодексу України, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" просило суд зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Міжнародні авіалінії України" укласти додаткову угоду № 27 до додатку В 1.1/02.1.1-23.9-7 в його редакції, мотивуючи свої вимоги тим, що Приватне акціонерне товариство "Міжнародні авіалінії України" зі своєї сторони не підписало запропонований Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" проект додаткової угоди № 27 до додатку В 1.1/02.1.1-23.9-7, і що підписання відповідного договору в редакції Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" є саме обов'язком Приватного акціонерного товариства "Міжнародні авіалінії України", який виник внаслідок статей 180, 181 Господарського кодексу України і поданий ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" проект додаткової угоди повністю відповідав узгодженим намірам сторін.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що вчинення стороною дій, направлених на укладення і, відповідно, підписання будь-якого договору є правом сторони, яке реалізується у встановленому законом порядку, а не її обов'язком, що узгоджується, зокрема, з приписами статей 6, 203, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України та статей 180, 181 Господарського кодексу України.