Постанова ВГСУ від 03.12.2014 року у справі №910/18393/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 910/18393/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики Українина рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 25.11.2013 Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014у справі№ 910/18393/13Господарського судуміста Києваза позовомПриватного підприємства "Строй-Систем"доДержавного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики Українипростягнення 1477373,90 грн.за участю представників сторін:

позивача: Кудрявцева Т.В., дов. від 15.03.2013;

відповідача: Малишев М.С., дов. від 02.10.2014;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/18393/13 (суддя Капцова Т.П.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 986029,26 грн пені, 329508,09 грн 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Самсін Р.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/18393/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Генпідрядник) та відповідачем (Замовник) 22.12.2010 укладений договір підряду з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості № 155, за умовами якого Генпідрядник зобов'язався своїми силами і засобами на замовлення Замовника виконати роботи з будівництва адміністративного будинку Державної служби зайнятості за адресою: м. Київ, вул. Астраханська, 9-17 і здати Замовнику у встановлений строк, визначений договором, об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації, а Замовник зобов'язався забезпечити Генпідрядника затвердженою у встановленому порядку проектно-кошторисною документацією, передати по відповідному акту будівельний майданчик, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт.

Згідно п. 4.1 договору договірна ціна об'єкту є твердою, визначається на підставі процедури відкритих торгів та акцептованої пропозиції Генпідрядника і становить 270777000,00 грн, у тому числі ПДВ - 45129500,00 грн.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків.

Відповідно до п. 5.6 договору, оплата проміжних платежів за виконані роботи здійснюється на підставі "Акту приймання виконаних підрядних робіт" по формі КБ-2в та "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт" по формі КБ-3 (розрахованої за допомогою програмного комплексу АВК-5), підписаними представниками сторін після перевірки Замовником протягом трьох робочих днів з дня їх надання. Замовник (за наявності фінансування) протягом трьох банківських днів сплачує Генпідряднику кошти за підписаними актами.

При ненадходженні або при невчасному надходженні коштів на рахунок Замовника, штрафні санкції до Замовника не застосовуються. В разі наявності коштів за затримку платежів Генпідряднику за виконані роботи, з Замовника стягується пеня в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості (п. 12.10 договору).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на виконання умов договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 15071485,11 грн (акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) № 16 від 05.12.2011, від 05.12.2011 № 10, від 05.12.2011 № 8 та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2012 у справі № 5011-16/11082-2012 задоволено позов ПП "Строй-Систем" до Державного центру зайнятості України про стягнення 21525243,53 грн. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 15071485,11 грн основного боргу, 335701,85 грн 3% річних за період з 04.01.2012 по 01.10.2012 (рішення набрало законної сили). Рішення виконано лише 25.06.2013 (меморіальний ордер від 25.06.2013 № 12).

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідача пені в сумі 1146627,06 грн за період з 04.01.2012 по 04.07.2012 та 3% річних в сумі 330746,84 грн за період з 01.10.2012 по 24.06.2013.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та здійснивши перерахунок заявлених сум до стягнення (пеня стягнута за період з 04.01.2012 по 08.06.2012, а 3% річних - за період з 02.10.2012 по 24.06.2013) дійшов висновку про обґрунтованість позову та його часткове задоволення.

Втім, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно зі ст. ст. 42, 43 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.