Постанова ВГСУ від 03.11.2015 року у справі №911/2114/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 911/2114/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс"на постановувід 05.08.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№911/2114/15 господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"доПриватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс"простягнення 693746,68 грн.за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Калюжної К.П., дов. від 28.10.2015 №658;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2015 (суддя Л. Мальована) позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПКПП "Теплокомунсервіс" про стягнення 639746 грн. 68коп. задоволено частково. Стягнуто з ПКПП "Теплокомунсервіс" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 300000,00 грн. пені, 102953.69 грн. трьох відсотків річних, 83992,06 грн. інфляційних втрат, 12794,93 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Судом зменшено розмір заявленої до стягнення пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 (судді Л. Смірнова, Л. Кропивна, С. Пашкіна) рішення господарського суду Київської області від 24.06.2015 змінено, резолютивну частину викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити повністю, стягнути з ПКПП "Теплокомунсервіс" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України"- 452800,93 грн. пені, 102953,69 грн. трьох відсотків річних, 83992,06 грн. інфляційних втрат. Перерозподілено судовий збір та стягнуто з відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, ПКПП "Теплокомунсервіс" - відповідач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015, а рішення господарського суду Київської області від 24.06.2015 залишити без змін. Вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано ст.ст.549-552 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України. Суд не взяв до уваги те, що на момент розгляду справи зобов'язання щодо оплати поставленого газу було виконано боржником у повному обсязі. Судом також взагалі не враховано майновий стан відповідача.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

28.12.2012 Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Приватним комунально-побутовим підприємством "Теплокомунсервіс" було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 13/2113-ТЕ-17, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання Договору Продавець в період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2013 року передав, а Покупець отримав природний газ на суму 10876470 грн. 96 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу, проте вказана сума була перерахована відповідачем з порушення строків оплати поставленого природного газу, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 452800грн 93коп пені, 83992грн 06коп інфляційних втрат та 102953грн 69коп 3 % річних.

Суди попередній інстанцій дійшли висновку про те, що заявлені до стягнення розміри інфляційних та трьох відсотків річних є обґрунтованими та такими, що мають бути стягнуті з відповідача.

Разом з тим, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суди дійшли протилежних висновків.

Так, місцевим судом було задоволено вказане клопотання частково, та зменшено розмір пені із 452800,93 грн. до 300000,00 грн.

Натомість апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення вказано клопотання та дійшов висновку про необхідність стягнення пені у повному обсязі.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в частині зменшення пред'явленої до стягнення суми пені, колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (Постанова Верховного суду України від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г).

Місцевим судом встановлено, що відповідач, на момент розгляду справи сплатив суму основного боргу за спірним договором купівлі-продажу газу у розмірі 10876470 грн. 96 коп. Також, судом було досліджено баланс (звіт про фінансовий стан) відповідача за 2013,2015 роки (арк. 70,71) та встановлено скрутний фінансовий стан відповідача.

Враховуючи приписи ст.233 ГК України, ст. 83 ГПК України, а також встановлені судами обставини справи колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого суду про наявність підстав для зменшення розміру пені з 452800,93 грн. до 300000,00 грн. (тобто на 34%, а не 90% як було заявлено відповідачем).

Таким чином, колегія суддів констатує, що саме місцевим судом справа розглянута відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суд повно та всебічно дослідив наявні в матеріалах справи докази та прийняв обґрунтоване та законне рішення. Водночас, апеляційним судом не було спростовано висновків місцевого суду про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені. Апеляційним судом також не враховано майнового стану відповідача та залишено поза увагою факт сплати ним суми основного боргу. Доводи касаційної скарги з цього приводу є обґрунтованими. За таких обставин, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню без змін.