ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2016 року Справа № 916/363/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКролевець О.А., суддів:Губенко Н.М., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"на рішенняГосподарського суду Одеської області від 25.04.2016та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016у справі№ 916/363/16 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Котовське зерно" прозобов'язання повернути майно та стягнення 128 760,00 грн. за участю представників сторінвід позивача:Половінкін О.В. (дов. № 878 від 28.12.2015),від відповідача:Басюк О.М. (дов. № 69 від 15.02.2016),
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовське зерно" про зобов'язання повернути безпідставно списане зерно пшениці 3 класу у кількості 157 270,00 кг та стягнення 93 414,28 грн. пені, 35 345,94 грн. штрафу, а всього: 128 760,00 грн. - у зв'язку із порушенням умов укладеного між сторонами договору складського зберігання зерна №16/14 від 14.07.2014.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 у справі № 916/363/16 (суддя Оборотова О.Ю.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 (колегія суддів: Туренко В.Б., Пироговський В.Т., Таран С.В.), у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
28.09.2016 до Вищого господарського суду України від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він проти доводів позивача заперечив з підстав їх необгрунтованості, просив оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 14.07.2014 між ТОВ "Котовське зерно" (далі - зерновий склад) та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 16/14 (далі - договір зберігання), за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.03.2015) поклажодавець зобов'язувався передати зерно на зерновий склад, а останній зобов'язувався прийняти таке зерно пшениці 2 класу, пшениці 3 класу, ячмінь 3 класу для сушіння, очищення, зберігання та відвантаження на визначених цим договором умовах, і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним, як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.
Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.2 договору зберігання зерновий склад зобов'язувався прийняти від поклажодавця зерно фактичної вартості; визначити якість зерна в лабораторії зернового складу за чинними методиками і показниками, встановленими державними стандартами.
Згідно з п. 6.1 договір зберігання набирає чинності з моменту його укладення і діє до 01.05.2015.
Судами встановлено, що поклажодавець фактично передав на зберігання зерновому складу зерно пшениці 3 класу у кількості 9 300 000,00 кг, що підтверджується наявними у справі копіями складських квитанцій № 133 від 08.07.2014, № 144 від 23.07.2014, № 145 від 23.07.2014 та № 162 від 15.08.2014.
У період з серпня 2014 року по липень 2015 року поклажодавцю надавались послуги щодо зберігання та відвантаження зерна пшениці 3 класу, про що сторонами були складені та двосторонньо підписані і скріплені печатками підприємств акти надання послуг № 115 від 31.08.2014, № 143 від 30.09.2014, № 185 від 31.10.2014, № 227 від 30.11.2014, № 251 від 31.12.2014, № 7 від 31.01.2015, № 8 від 31.01.2015, № 39 від 28.02.2015, № 40 від 28.02.2015, № 71 від 31.03.2015, № 70 від 31.03.2015, № 90 від 16.04.2015, № 103 від 30.04.2015, № 102 від 30.04.2015, № 154 від 31.05.2015, № 155 від 31.05.2015, № 196 від 30.06.2015, № 195 від 30.06.2015, № 207 від 10.07.2015, № 208 від 10.07.2015, належним чином завірені копії яких залучені до матеріалів справи. Крім того, до матеріалів справи додані рахунки на оплату, в яких містяться посилання на договір зберігання № 16/14 від 14.07.2014.
10.07.2015 ТОВ "Котовське зерно" направило на адресу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" акт-розрахунок № 8, згідно з яким зерновим складом списано зерно пшениці 3 класу у кількості 157 270,00 кг, а саме: за рахунок зниження вологості 129 900,00 кг, за рахунок зниження смітної домішки 18 600,00 кг, за рахунок природного убутку 8 770,00 кг.
Листом від 10.07.2015 за вих. № 130-4-12/3459 ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" направило ТОВ "Котовське зерно" вимогу повернути необґрунтовано списане зерно пшениці 3 класу у кількості 157 270,00 кг, посилаючись на ту обставину, що згідно з двосторонньо підписаними актами про надання послуг за період з серпня 2014 року по липень 2015 року зерновим складом надавалися послуги виключно щодо зберігання та відвантаження зерна пшениці 3 класу; з проханням про надання додаткових послуг у вигляді очищення та сушіння переданого на зберігання зерна поклажодавець не звертався, відповідні акти сторонами не складалися та не підписувалися, тому підстави для здійснення таких заходів та списання убутку зерна у зернового складу відсутні.
Зерновий склад вимоги поклажодавця не виконав, зерно пшениці 3 класу у кількості 157 270,00 кг не повернув, що стало підставою для звернення ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до господарського суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем під час зберігання зерна позивача проводився передбачений чинним законодавством обов'язковий комплекс заходів, що забезпечує збереження кількісних та якісних показників цього зерна. При цьому, суди зазначили, що комплекс таких заходів не є окремим технологічним процесом, а тим більше додатковою послугою, що надавалася відповідачем.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України).
Пунктом десять ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що зберігання зерна це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.
За приписами ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
Статтею 32 вказаного Закону встановлений обов'язок зернового складу повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
Частиною першою ст. 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.
З метою ведення належного обліку та оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 затверджено Інструкцію про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 1.1 розділу ІІІ вказаної Інструкції після прийняття зерна на зберігання підприємство проводить технологічні операції щодо забезпечення його кількісного та якісного зберігання.
Основними операціями із доробки зерна в елеваторах (складах) є його очищення, сушіння, вентилювання, знезараження. Послідовність проведення доробки визначається можливостями технологічної схеми (п. 1.3 розділу ІІІ Інструкції).
За змістом п. 1.6 розділу ІІІ Інструкції розрахунки за надані послуги проводяться за кожен фактично знятий тонно-процент або планову тонну сирого, вологого та засміченого зерна, виходячи з фізичної маси зерна по надходженню. При надходженні зерна з вологістю та смітною домішкою вище базисних кондицій, що зазначені в договорі складського зберігання, але при цьому зерно не потребує сушіння та очищення і ці послуги не надаються, розрахунки не проводяться.
Сервисы для юристов