Постанова ВГСУ від 03.09.2014 року у справі №905/1263/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року Справа № 905/1263/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.05.2014р. у справі господарського суду№905/1263/14 Донецької області за позовомпублічного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до1) державного підприємства "Донецька залізниця" 2) публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська" про за участю представників сторін: позивача - відповідача 1- відповідача 2-стягнення 4 241,16грн. не з'явився не з'явився пр. Зубкова М.Г. - дов. №44 від 22.06.14р.

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2014 року публічне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства "Донецька залізниця" та публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська" про стягнення з належного відповідача на користь позивача 4241,16грн. збитків, у зв'язку з нестачею вугілля у вагонах №№60504438, 68605757, 60504768, 66102781 відправлених за залізничними накладними №№50728765, 50740190.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.04.2014р. (суддя Сажнева М.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2014р. (судді Татенко В.М., Зубченко І.В., Попков Д.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська" на користь позивача 4107,09грн. збитків у вигляді нестачі вантажу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська".

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача-2, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 07.12.2007 між відкритим акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (постачальник) укладено договір №ДУК-01/07-19р/34/080с (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору на умовах, викладених у розділах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію за марочним складом, цінах та у кількості, що зазначені у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, які є невід'ємною частиною Договору.

11.08.2013р. зі станції Трудова Донецької залізниці на станцію Авдіївка Донецької залізниці публічним акціонерним товариством "Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська" (вантажовідправник) на адресу вантажоотримувача - публічного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" у вагонах №№60504438, 68605757, 60504768 за залізничною накладною на групу вагонів №50728765 та у вагоні №66102781 за залізничною накладною №50740190 відвантажено вантаж - концентрат вугільний.

За накладною №50728765 у вагоні №60504438 маса нетто становить 70000кг (брутто - не зазначено, тара - 22700кг), у вагоні №68605757 маса нетто становить 69000кг (брутто - не зазначено, тара - 21800кг), у вагоні №60504768 маса нетто становить 70000кг (брутто - не зазначено, тара - 23000кг), вантаж марковано чотирма поздовжніми смугами, вантаж розміщено і закріплено згідно з 1-6, 2 гл.1п.4.3,7.3.8пр14к СМГС.

За накладною №50740190 у вагоні №66102781 маса нетто становить 71000кг (брутто - не зазначено, тара - 21200кг), вантаж марковано чотирма поздовжніми смугами, вантаж розміщено і закріплено згідно з 1-6, 2 гл.1п.4.3,7.3.8пр14к СМГС.

При прибутті вантажу на станцію призначення Авдіївка Донецької залізниці, на підставі ст.52 Статуту залізниць України, була проведена контрольна перевірка маси і стану вантажу у спірних вагонах на 100-тонних електронних вагах вантажоотримувача.

Під час вказаної перевірки встановлено, що у вагоні №66102781: за документом вага нетто 71000кг, тара 21200кг, фактично при переважуванні брутто 90 320кг, тара 21200 кг, нетто 69120 кг, що менше ваги, зазначеної у документі, на 1880кг, у вагоні №60504438 за документом вага нетто 70000кг, тара 22700кг, фактично при переважуванні брутто 89960кг, тара 22700кг, нетто 67260кг, що менше ваги, зазначеної у документі, на 2740кг, у вагоні №68605757 за документом вага нетто 69000кг, тара 21800кг, фактично при переважуванні брутто 88800кг, тара 21800кг, нетто 67000кг, що менше ваги, зазначеної у документі, на 2000кг, у вагоні №60504768 за документом вага нетто 70000кг, тара 23000кг, фактично при переважуванні брутто 91480кг, тара 23000кг, нетто 68480кг, що менше ваги, зазначеної у документі, на 1520кг.

Вантаж прибув у технічно справних вагонах, люки, двері зачинені, витікання вантажу відсутнє. Завантаження рівномірне, на рівні бортів. Вантаж маркований чотирма поздовжніми смугами, маркування вантажу не порушене. Поверхня вантажу ущільнена. При повторному зважуванні нестача вантажу підтвердилася.

За результатами переважування були складані комерційні акти БН№696620/27 від 13.08.2013р. та БН№696621/28 від 13.08.2013р., які підписані належними особами.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж у пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно із ч.5 ст.307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Згідно із ч.2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.12 Закону України Про залізничний транспорт залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Згідно із ст.23 Закону України Про залізничний транспорт перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.