Постанова ВГСУ від 03.09.2014 року у справі №904/2014/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року Справа № 904/2014/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПрокопанич Г.К.,суддів :Татькова В.І. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 р.та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2014 р.у справі№ 904/2014/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група"Інтерпап" (надалі - ТОВ "Інтерпап")до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада" (надалі - ТОВ "ВКФ Тріада") 2) Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Беріл" (надалі - ТОВ "Беріл")простягнення 458 698,10 грн.за участю представників: від позивача- Кузьменко Н.О., довір. від 08.01.2014 р.від відповідача-1- 1) Кізік А.М., довір. від 29.08.2014 р.; 2) Зоткіна К.О., дов. від 01.06.2014 р.від відповідача-2- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року ТОВ "Інтерпап" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "ВКФ Тріада" та ТОВ "Беріл" та просило суд стягнути солідарно з них 1 000 грн. частини основного боргу, стягнути з ТОВ "ВКФ Тріада" 426 119,90 грн. основного боргу, 11 530,02 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 4 282,58 грн. пені, 15 765,60 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2014 р. (суддя Крижний О.М.) припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 5 000 грн., позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ "ВКФ Тріада" та ТОВ "Беріл" на користь ТОВ "Інтерпап" суму основного боргу в розмірі 1 000 грн., стягнуто з ТОВ "ВКФ Тріада" на користь ТОВ "Інтерпап" суму основного боргу у розмірі 421 119,90 грн., пеню в розмірі 4 277,14 грн., штраф у розмірі 15 765,60 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 515,44 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 р. (головуючий суддя Білецька Л.М., судді: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "ВКФ Тріада" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд з дотриманням приписів статті 15 ГПК України, за місцезнаходженням ТОВ "ВКФ Тріада", до господарського суду міста Києва, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні, 03.09.2014 р., представником ТОВ "ВКФ Тріада" подано до суду уточнення до касаційної скарги, відповідно до якого заявник просив суд прийняти дані уточнення, скасувати прийняті у справі рішення та постанову, а спрву передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги з урахуванням уточнення до неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга з урахуванням уточнення до неї підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" на підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 45, частини першої статті 84 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення господарського суду Дніпропетровської області та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду не відповідають вказаним вимогами з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 19.11.2012 р. між ТОВ "Інтерпап" (продавець) та ТОВ "ВКФ Тріада" (покупець) укладено договір № ТГ-867 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію, що зазначена в рахунку-фактурі або специфікації та видатковій накладній, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору ціна на товар є договірною. Кількість та ціна, згідно письмової або усної заявки покупця, вказується в рахунку-фактурі або специфікації, які невід'ємними частинами даного Договору. Підтвердженням узгодження сторонами заявки покупця є підписання сторонами рахунка-фактури або специфікації.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що днем оплати вважається день фактичного зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.1. Договору продавець поставляє товар згідно з правилами Інкотермс 2000. Строк та умови поставки кожної партії товару вказуються у рахунку-фактурі або специфікації.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця у момент передачі товару та підписання представниками обох сторін видаткової накладної (п. 3.3. Договору).

У відповідності з п. 4.2. Договору розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі, або частками протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару, якщо інше не передбачено рахунком-фактурою або специфікацією.

Також, судами було з'ясовано, що 20.11.2012 р. між ТОВ "Інтерпап" (кредитор) та ТОВ "Беріл" (поручитель) був укладений договір поруки, відповідно до умов якого: відповідно з даним договором поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ "ВКФ Тріада" за Договором, укладеному між кредитором та боржником ("Основний договір").