Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №910/684/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 910/684/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Прокопанич Г.К.,за участю представників сторін позивача - Левченко В.І., Жекова Г.І.; відповідача - Зацепін С.С.;розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від01.06.2016у справі№ 910/684/16за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва простягнення 49 247, 32 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва про стягнення боргу за спожиту теплову енергію сумою 25 278, 01 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 15 612, 01 грн, пені в сумі 6 745, 33 грн, 3% річних в сумі 1 611, 97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 порушено провадження у справі № 910/684/16 за позовом ПАТ "Київенерго" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва про стягнення 49 247, 32 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя В. І. Пінчук) від 10.03.2016 позов задоволено. Суд стягнув з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на користь ПАТ "Київенерго" 25 278, 01 грн основного боргу, 6 745, 33 грн пені, 1 611, 97 грн 3% річних, 15 612, 01 грн збитків від інфляції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя К. В. Тарасенко, О. В. Тищенко, І. М. Скрипка) від 01.06.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016, ПАТ "Київенерго" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 526, 598, 610, 611, 617 ЦК України, ст.ст. 216, 218 ГК України, та процесуального права, зокрема ст.ст. 38, 43 ГПК України.

Скаржник посилався, зокрема на те, що сторони дійшли взаємної згоди про розірвання з 30.06.2014 лише договорів в частині здійснення постачання теплової енергії населенню. Листом № 029/53/1/10292 від 28.08.2015 позивачем надано відповідь на лист № 47-1585 від 19.05.2015, в якому надано згоду припинити дію договору з 01.09.2015. З врахуванням приписів ст. 653 ЦК України сторонами досягнуто згоди щодо розірвання спірного договору з 01.09.2015.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2016 касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.08.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між АЕК "Київенерго", після зміни найменування ПАТ "Київенерго", (постачальником) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (споживачем) 01.03.2004 був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №510049 (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору предметом договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

При виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, а також на потреби гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах, згідно з додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 2.3.2 договору передбачений обов'язок Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору №510049 від 01.03.2004, відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

У пункті 2 додатку № 4 до договору зазначено, що відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

В обґрунтування своїх позовних вимог ПАТ "Київенерго" посилається на те, що за період з 01.12.2013 по 01.05.2015 товариство поставило відповідачу теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 126 628, 83 грн.

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором №510049 від 01.03.2004 виконував неналежним чином, внаслідок чого у останнього за вказаний період виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 25 278, 01 грн.

Договір припинив свою дію з 01.09.2015 (за взаємною згодою сторін).

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Київенерго" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва про стягнення боргу за спожиту теплову енергію сумою 25 278, 01 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 15 612, 01 грн, пені в сумі 6 745, 33 грн, 3% річних в сумі 1 611, 97 грн.

Місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про відмову в позові, виходив з такого. Після внесення змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", починаючи з 26.04.2014 балансоутримувач, не будучи теплопостачальною організацією, не може бути виконавцем послуг з централізованого опалення. Судом встановлено, що відповідач за статутом не здійснює господарську діяльність з теплопостачання та не є теплопостачальною організацією в розумінні Закону України "Про теплопостачання" та інших нормативних актів.