Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №910/31617/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 910/31617/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016у справі № 910/31617/15 Господарського суду м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз"доПриватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"простягнення 133 000,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаБезугла С.О.- - відповідачаШумейко Ю.О.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних у розмірі 254 958, 90 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 973 200, 00 грн., нараховані за період з 26.11.2014 по 10.03.2016 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.03.2016 (суддя Смирнова Ю.М.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 243 756 грн. 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 050 577 грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 49412 (сорок дев'ять тисяч чотириста дванадцять) грн. 38 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 (головуючий Майданевич А.Г., судді: Федорчук Р.В., Лобань О.І.) вказане рішення суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.

02.08.2016 на адресу суду надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз", які залучені до матеріалів справи і враховані судом.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що в межах іншого судового провадження Господарським судом міста Києва розглядався спір за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз" про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 29.09.2010, укладеного між Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", як продавцем, та ТОВ "Благодійний союз",як покупцем, визнання права власності держави в особі ФДМ України на нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, буд. 4-8, загальною площею 621,00 кв. м. вартістю 6600000,00 грн., витребування у власність держави в особі ФДМ України з незаконного володіння ТОВ "Благодійний союз" нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, буд. 4-8, загальною площею 621,00 кв. м. вартістю 6600000,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що майно, передане за оспорюваним договором, є державним майном, "Укрпрофтур" не мало права на його відчуження без згоди власника - ФДМ України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2011 у справі № 47/296, яке набрало законної сили, відновлено прокурору строк позовної давності та позов задоволено повністю.

Заявлений у даній справі позов про стягнення 254 958,90 грн. 3% річних та 3 973 200,00 грн. втрат від інфляції за період з 26.11.2014 по 10.03.2016, мотивований невиконанням зобов'язання щодо повернення грошових коштів у сумі 6 600 000,00 грн. на підставі рішення суду.

Частково задовольняючи позов у даній справі суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо прострочення сплати грошових коштів та дійшов висновку про стягнення з відповідача заявлених до стягнення сум, нарахованих за прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 ЦК України.

Постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано зазначене рішення суду, мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України, оскільки не врахував те, що зобов'язання відповідача повернути позивачу отримані за недійсним правочином кошти виникли з вимог ст. 216 ЦК України, а не з зобов'язальних правовідносин.

Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Виходячи з даної норми матеріального права слід визнати, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину.

Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, зокрема, повернення становища сторін у попередній стан.

Визнання правочину недійсним господарським судом є наслідком вчинення його з порушенням, а не заходом відповідальності сторін.

Відповідно до 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11 правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Згідно з п. 2.5.1. вищевказаної постанови Пленуму визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

Правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені, зокрема, ст. 625 ЦК України.

Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а у ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.