Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №910/11845/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 910/11845/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідач),СуддівСтратієнко Л.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення господарського суду міста Києва від 8 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 червня 2016 року у справі №910/11845/14 за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", треті особи: Міністерство інфраструктури України, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа", товариство з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг", за участю прокуратури Київської області, про стягнення суми, -

Встановив:

У червні 2014 року державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - МА "Бориспіль") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (далі - АК "МАУ") 37 550 052,60 грн. боргу за надані позивачем послуги з наземного обслуговування повітряних суден у період з 26 вересня 2012 року по 31 січня 2014 року.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 8 лютого 2016 року у справі №910/11845/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 3 серпня 2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, Міністерства інфраструктури України, прокурора, який висловився в підтримку доводів касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом позову у справі є вимоги про стягнення з відповідача боргу в розмірі 37550052,60 грн., за період з 26 вересня 2012 року по 31 січня 2014 року, за надані послуги з наземного обслуговування повітряних суден, а саме:

- повідомлення усіх зацікавлених сторін про рух літака перевізника (пункт 1.1.4 додатку А стандартної угоди ІАТА в редакції 2004 року, далі - додаток А);

- інформування пасажирів та/або громадськість про час прибуття та/або відправлення літака перевізника та наземного транспорту (пункт 2.1.1 додатку А);

- вирішення питання щодо пасажирів, що слідують із зупинками, транзитних та таких, що слідують з пересадками, пасажирів і питання щодо їхнього багажу, а також інформування їх про послуги, наявні в аеропорту (пункт 2.1.2 додатку А);

- повідомлення перевізникові про скарги та претензії пасажирів перевізника (пункт 2.1.6 (а) додатку А);

- направлення пасажирів через пункти контролю до пунктів посадки на рейс (пункт 2.1.13 додатку А);

- направлення пасажирів від літака через пункти контролю (пункт 2.3.2 додатку А);

- інформування пасажирів/громадськість про час прибуття/відправлення (за межами аеропорту) (пункт 2.4.1 додатку А);

- забезпечення супроводження у місці стоянки повітряного судна у випадку його прибуття чи відправлення (пункт 3.2.1 (а) додатку А);

- забезпечення протипожежного та іншого захисного обладнання в місцях стоянки повітряного судна (пункт 3.8.1 (а) додатку А);

- забезпечення засобами зв'язку між наземною станцією та повітряним судном (пункт 4.2.3 (а) додатку А);

- з'ясування та відстеження польотного плану аеронавігаційних служб, виділеного відповідною аеронавігаційною службою час для перевізника (пункт 4.4.4 (b, e) додатку А).

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, залишивши рішення у справі без змін, дійшов висновку про їх необґрунтованість та відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з таких обставин та мотивів.

1 червня 2009 року сторонами укладено договір про наземне обслуговування у вигляді додатку В1.1/02.1.1-23.9-7 до Стандартної угоди про наземне обслуговування від січня 2004 року.

Договір складено відповідно до спрощеної процедури, із зазначенням, що умови основної угоди та додатку А до СУНО від січня 2004 року, опубліковані Міжнародною асоціацією повітряного транспорту, застосуються так, ніби ці умови були повністю повторені в цьому документі. Підписавши цей додаток В, сторони підтверджують, що вони ознайомлені із зазначеною вище основною угодою та додатком А.