Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №908/287/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 908/287/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Гончарука П.А. Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 17.02.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016у справі№ 908/287/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз"простягнення 5 659 971,14 грн за участю представників сторін:

від позивача: Богдан С.В. - за дов.;

від відповідача: Саранюк В.М. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про стягнення 5 659 971,14 грн., з яких 758 092,62 грн. - 3 % річних та 4 901 878,52 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13/408-ПР від 31.01.2013 року щодо оплати вартості отриманого товару у порядку та строки, обумовлених договором.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.02.2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на користь публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України" 758 092,61 грн 3% річних, 4 901 878,51 грн. втрат внаслідок інфляції та 84 899,57 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2016 року змінено в частині розміру стягнення. Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на користь публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України" 746 364,79 грн. - 3% річних та 2 111 405,97 грн інфляційних втрат. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року та рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.01.2013 року між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (покупець) укладено договір № 13-408-ПР на купівлю-продаж природного газу з додатковими угодами, за умовами п. 1.1 якого (в редакції додаткової угоди від 22.12.2014 року № 8) продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору .

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно із п. 6.1.договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 року до договору №13-408-ПР сторони виклали у новій редакції п.6.1 договору, відповідно до якої оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору № 13-408-ПР від 31.01.2013 року позивачем протягом січня 2013 року - квітня 2014 року поставлено природний газ на загальну суму 170 181 362,63 грн.

Відповідач розрахунок за отриманий природний газ здійснив з порушенням строків, внаслідок чого позивач вимагає стягнути 4 901 878,52 грн інфляційних втрат за період з березня 2013 року по листопад 2014 року та 758 092,62 грн 3 % річних за період з 20.02.2013 року по 27.11.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання про наявність прострочення грошового зобов'язання вирішальним має значення встановлення моменту з якого настає прострочення боржника, оскільки воно істотно впливає на правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Місцевий господарський суд, як і суд апеляційної інстанції, розглядаючи заявлені позовні вимог належним чином не дослідили умови договору, які визначають строки оплати (п.6.1 договору), не з'ясували порядок здійснення відповідачем розрахунків за кожну окрему партію поставленого природного газу, чи здійснював він 100 % оплати його вартості протягом поточного місяця поставки, що впливає на визначення наявності прострочення виконання грошового зобов'язання за кожен окремий розрахунковий період.

Колегія суддів відзначає, що суд апеляційної інстанції, зазначаючи, що акти прийому-передачі газу за січень, лютий, березень, квітень 2013 року підписані сторонами 27.12.2013 року, а тому розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України має проводитись починаючи з 20.01.2014 року є невірним, оскільки зроблений без урахування положень ст. 530 та ст. 692 ЦК України. Неповернення продавцем підписаних актів приймання-передачі за минули місяць або підписання їх із запізненням жодним чином не змінює встановлений строк оплати поставленого товару.

При здійсненні розрахунку заявлених вимог, що не було враховано в тому числі і місцевим господарським судом, істотне має значення те, що нарахування індексу інфляції згідно вищевказаної статті відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період прострочення. І, якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуску жодного місяця. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.