Постанова ВГСУ від 03.07.2014 року у справі №915/1626/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Справа № 915/1626/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівУдовиченка О.С., Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївскій області

на ухвалу у справі господарського судуОдеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 року №915/1626/13 Миколаївскої області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Техноком"про визнання банкрутомПредставники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.02.2014 року (суддя Міщенко В.І.) визнано грошові вимоги кредитора - Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до банкрута у сумі 7 831 933,05 грн. та зобов'язано ліквідатора банкрута Русакова А.О. включити ці вимоги до 6-ої черги реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Техноком".

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 року у справі № 915/1626/13 (головуючий суддя - Воронюк О.Л., судді: Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) відмовлено у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївскій області про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.02.2014 року у справі № 915/1626/13; апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївскій області повернуто заявнику, на підставі п. 4 ст. 97 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції ухвалою, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївскій області звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 року у справі № 915/1626/13, посилаючись на неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин, за яких був пропущений строк подачі апеляційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.06.2014 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу Державної податкової інспекціїя у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївскій області прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Апеляційним господарським судом під час перевірки матеріалів апеляційної скарги Державної податкової інспекціїя у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївскій області встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.09.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю"Енерго-Техноком", за його заявою, в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Миколаївської області від 27.09.2013 року боржника визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Русакова А.О., інше.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області та додані до неї матеріали повернуто Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області без розгляду, на підставі п. 4 ст. 97 ГПК України, як таку, що подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку.

28.03.2014 року Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області через канцелярію господарського суду Миколаївської області вдруге звернулась з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.02.2014 року.

Одночасно, скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення, яке мотивоване тим, що його повний текст Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області отримала, засобом поштового зв'язку, лише 06.03.2014 року, про що свідчить відбиток вхідного штампу № 1119/9/1.

Під час розгляду поданого Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області клопотання, апеляційним господарським судом встановлено, що, оскаржувана ухвала оголошена господарським судом Миколаївської області в день її прийняття - 26.02.2014 року, за участі в судовому засіданні представника податкового органу - Масюка А.М., довіреність від 15.07.2013 року № 26/9/10-013, що підтверджується протоколом судового засідання від 26.02.2014 року.

Отже, з моменту оголошення цієї ухвали скаржнику, було відомо про факт її прийняття та суть цієї ухвали, а тому, у цьому випадку, необхідність отримання повного тексту оскаржуваної ухвали місцевого суду або несвоєчасне отримання такої ухвали за письмовою заявою скаржника не є поважною причиною пропуску строку звернення із апеляційною скаргою та підставою для відновлення цього строку.

Інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку скаржником не наведено.

Встановивши наведені вище обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що, звертаючись вдруге 28.03.2014 року з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.02.2014 року у справі № 915/1626/13 скаржником не наведено поважних причин пропуску процесуального строку на оскарження ухвали суду першої інстанції, у розумінні ст. 53 ГПК України, а відтак, правові підстави для задоволення заявленого клопотання про відновлення строків на апеляційне оскарження цієї ухвали відсутні.

Відмовляючи у задоволенні поданої касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності зі ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень ч. 4 ст. 91 цього Кодексу.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку роз'яснено наступне.

Статтею 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги. Заява про поновлення строку розглядається одноособово одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений у встановленому законом порядку. Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ч. 1 ст. 53 ГПК України. Про поновлення або про відмову у поновленні пропущеного строку може зазначатися в ухвалі як окремому документі (за підписом судді, який розглядав відповідне питання у порядку ч. 2 ст. 93 ГПК України) або в ухвалах (за підписами суддів) про повернення апеляційної скарги (ч. 2 ст. 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України) чи про прийняття її до провадження (ст. 98 ГПК України). Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги та про повернення останньої може бути оскаржено в касаційному порядку на підставі ч. 3 ст. 53 ГПК України. Питання про прийняття або повернення апеляційної скарги, відмову в її прийнятті тощо вирішується колегією суддів без виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами вирішення відповідного питання виноситься ухвала.

В силу положень ч. 1 ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, виходячи зі змісту ст. ст. 33, 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.