ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2014 року Справа № 905/5796/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Грека Б.М.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Айвекс Інк (Ivex Inc) від позивача: Шульженко Д.Ю. від відповідачів: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду Донецької області від 06.11.2013 рокута постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.04.2014 рокуу справі№ 905/5796/13за позовомОріон Велс Менеджмент ЛТД (Orion Wealth Management LTD)до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Онко Дженерікс"; 2. Солюкс Корпорейшн (Solux Corporation); 3. Айвекс Інк (Ivex Inc)провизнання договорів недійсними
ВСТАНОВИВ:
Оріон Велс Менеджмент ЛТД (Orion Wealth Management LTD) (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онко Дженерікс" (далі відповідач 1); Солюкс Корпорейшн (Solux Corporation) (далі відповідач 2) та Айвекс Інк (Ivex Inc) (далі відповідач 3) про визнання недійсними договорів, а саме: укладеного 22.02.2011 року між відповідачем 1 та відповідачем 3 договору уступки права вимоги боргу за контрактом 03/2008 від 25.10.2008 року з моменту укладання; укладеного 22.02.2011 року між відповідачем 1 та відповідачем 3 договору уступки права вимоги боргу за контрактом № 1802/10 від 18.02.2010 року з моменту укладання; договору про зарахування однорідних зустрічних вимог від 09.06.2011 року укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 3.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.11.2013 року позовні вимоги були задоволені повністю, окрім того з відповідача 2 підлягає стягненню на користь позивача 1 720, 50 грн. (судовий збір) (т.2 а.с. 120).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року апеляційну скаргу відповідача 3 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції у справі скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.
В постанові апеляційної інстанції зазначено, що місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення допустив порушення норм процесуального права, а саме судом першої інстанції порушені норми Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (далі Конвенції) укладеної 15.11.1965 року до якої Україна приєдналась 19.10.2000 року і яка набула чинності в Україні з 01.12.2001 року. Колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевий господарський суд не повідомив відповідача 2 належним чином про день, час та місце розгляду справи, чим порушив приписи ст. 15 Конвенції.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач 3 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В своїй касаційній скарзі відповідач 3 зазначає, що судом при розгляді даної справи були порушені, як норми матеріального, так і норми процесуального права. Відповідач 3 звертає увагу суду на те, що, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції були грубо порушені норми Конвенції. Відповідач 2 не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Конвенції вона застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Ця Конвенція не застосовується, якщо адреса особи, якій необхідно вручити документ, невідома.
В позовній заяві позивач зазначив адресу відповідача 2.
Статтею 15 Конвенції передбачено, що якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що
a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території,
b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:
a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,
b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,
c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права щодо повідомлення іноземного суб'єкта господарювання про час і місце засідання суду у відповідності до Конвенції, але не врахував тієї обставини, що якщо суд першої інстанції не виконав приписи Конвенції, то суд апеляційної інстанції повинен був самостійно усунути ці недоліки.
Матеріали справи свідчать про те,(т. 2 а.с. 166, 184) що направлені на адресу відповідача 2 повідомлення були повернуті суду та не вручені адресату.
З наведеного випливає висновок, що відповідач 2 фактично не був повідомлений апеляційною інстанцію про час і місце засідання суду.
Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Враховуючи те, що як місцевим господарським судом так і апеляційним господарським судом при здійсненні провадження у даній справі були порушені норми процесуального права, які є в будь - якому випадку підставою для скасування прийнятих судових рішень, судова колегія приходить до висновку, що рішення прийняті у даній справі підлягають скасуванню з наведених вище обставин, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Сервисы для юристов