Постанова ВГСУ від 03.07.2014 року у справі №20/39

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Справа № 20/39 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М.,за участю повноважних представників :позивача -Мацегоріна А.О., ЛевченкаО.Є. відповідача - розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"на постанову за скаргоювід 8 квітня 2014 року Донецького апеляційного господарського суду Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"у справі за позовомДочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"до за участю про ТзОВ "Артемівськ Енергія" Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області стягнення 6535103,93 грн.,заскаргою про визнання неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Донецькій області, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області зі скаргою про визнання неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Донецькій області та просив суд визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.05.2012 року ВП № 32580148 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 31.10.2011 року в даній справі, а також зобов"язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області відновити виконавче провадження та вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18 лютого 2014 року (суддя Величко Н.В.) скаргу позивача на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області задоволено. Визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.05.2012 року ВП № 32580148 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 31.10.2011 року в справі №20/39.

Визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про закінчення виконавчого провадження від 21.05.2012 року ВП № 32580148 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 31.10.2011 року № 20/39.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 8 квітня 2014 року ухвалу суду скасовано. Відмовлено в задоволенні скарги Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області.

У касаційній скарзі скаржник просить вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, вважаючи, що при її прийнятті були порушені норми матеріального і процесуального права, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 11.07.2011 року в даній справі позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 4888205,76 грн., 3% річних у сумі 75131,05 грн., пеню в сумі 337798,04 грн., інфляційні в сумі 623266,29 грн, судові витрати. Припинено провадження в частині позовних вимог ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ТзОВ "Артемівськ-Енергія" про стягнення боргу за надані послуги по припиненню газопостачання в розмірі 2108,24 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2011 року вказане рішення суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 135152,46 грн., пені в сумі 80536,11 грн. Стягнуто з ТзОВ "Артемівськ Енергія" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 3% річних у сумі 135152,46 грн., пені - 80536,11 грн., судові витрати.

Як правильно було встановлено апеляційним господарським судом, на виконання зазначеної постанови був виданий відповідний наказ господарського суду від 31.10.2011 року та 14.05.2012 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню зазначеного наказу місцевого господарського суду.

21.05.2012 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №32580148 з підстав повного виконання боржником рішення суду, а саме фактичною сплатою суми основного боргу в розмірі 4888205,76 грн., судових витрат по сплаті держмита в сумі 23970 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 221,84 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та списанням сум 3% річних, пені та інфляційних за протоколом №1 від 01.11.2011 року.

Звертаючись до суду зі скаргою щодо винесення вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.05.2012 року, позивач послався на той факт, що зазначена постанова винесена з порушенням пунктів 2.2, 2.5 ст.2 Закону України Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року, Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 та п.14 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", вважаючи, що відповідно до п.6 цього Порядку для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться па підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу. Проте, відповідний акт списання підписаний лише одним учасником процедури списання - боржником, що є, на думку скаржника, порушенням самої процедури списання. Отже, підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" були відсутні, а відповідні дії державного виконавця слід визнати неправомірними.

Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції при розгляді справи, відповідно до ст.1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно п.2.2 ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, періодом виникнення заборгованості з основного грошового зобов'язання (прострочення платежів), на яку нараховані спірні суми, є місяць жовтень 2009 року - вересень 2010 року, то дія вказаного Закону розповсюджується на спірні правовідносини.

В свою чергу, порядок списання коштів, визначених Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" визначено в Постанові Кабінету Міністрів №894 від 08.08.2011 року "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергії".

Згідно п.1 зазначеного Порядку ним визначається механізм списання заборгованості (в тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані на заборгованість за природний газ, а також за кам'яне і буре вугілля, газ нафтопереробки, нафтопродукти і природний газ підприємств, що виробляють електричну енергію, перед Держрезервом, яку реструктуризовано відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". Дія цього Порядку поширюється на підприємства незалежно від форми власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні компанії "Газ України", "Укртрансгаз", "Укргазвидобування", а також державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" і державне підприємство "Енергоринок".

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що учасники процедури списання, крім тих, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджуються актом звіряння заборгованості, який включає загальний обсяг заборгованості та обсяг заборгованості, яку передбачається списати.

При цьому, списання заборгованості учасниками процедури списання, яким належить 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, здійснюється за погодженням з органами, уповноваженими управляти такими учасниками.

Відповідно до п.6 цього ж Порядку, для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Крім того, судом апеляційної інстанції правильно було зазначене про те, що у відповідності до вказаних норм законодавства, боржником 18.10.2011 року був виданий наказ №159-ос "Про створення комісії зі списання заборгованості за спожитий природний газ" і 02.11.2011 року відбулось засідання комісії боржника, на якому було прийнято рішення про списання коштів, стягнених за рішенням суду по справі №20/39 від 11.07.2011 року. Вказане рішення було оформлено протоколом №1 від 02.11.2011року.

На момент списання боржником суми заборгованості, розмір пені, 3% річних та інфляційних був визначений у відповідності до вимог діючого законодавства (ця сума була стягнута постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2011 року в даній справі).

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції правильно вважав безпідставними посилання скаржника на неправомірні дії виконавчого органу по списанню спірних грошових коштів з підстав, викладених ним в скарзі.

Згідно ст.1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Суд вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд правильно прийшов до висновку про відмову в задоволенні скарги позивача на неправомірні дії Управління ДВС Головного управління юстиції у Донецькій області.