Постанова ВГСУ від 03.06.2015 року у справі №922/1627/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року Справа № 922/1627/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на постановувід 28.07.2014 господарського суду Харківської областіта постановувід 05.03.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 922/1627/14 господарського суду Харківської області про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне об'єднання "Світло шахтаря", м. ХарківліквідаторБеліков О.П., м. Харківв судовому засіданні взяв участь представник

скаржникаДемчан А.В., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.2014 за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі №922/1627/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне об'єднання "Світло шахтаря" (далі - боржник) в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Харківської області від 28.07.2014 (суддя Дзюба О.А.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Белікова О.П., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 (судді: Фоміна В.О. - головуючий, Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із винесеними судовими рішеннями, Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області (далі - скаржник) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст. ст. 23, 25 Закону про банкрутство, ст. 111 Цивільного кодексу України, ст. 78 Податкового кодексу України. Скаржник зазначає про порушення боржником порядку добровільної ліквідації, що виявилось у ненаданні податковому органу можливості здійснити перевірку боржника вже після визнання його банкрутом.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Так, імперативними приписами абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено дотримання боржником вимог ст. ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України та ст. 60 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент здійснення ліквідаційної процедури) щодо процедури добровільної ліквідації юридичної особи.

Так, на виконання приписів ст. 105 ЦК України (у редакції, чинній на момент проведення ліквідаційної процедури) публікація оголошення про припинення юридичної особи здійснена у спеціалізованому друкованому органі (Бюлетень державної реєстрації № 254 (19) від 18.07.2013) із встановленням двомісячного строку для звернення кредиторів.

До заяви про порушення справи про банкрутство додані докази повідомлення боржником явних кредиторів (у розумінні ст. 60 Господарського кодексу України), у тому числі і скаржника, про його ліквідацію та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій. Усі заявлені до боржника вимоги були розглянуті ліквідатором із письмовим повідомленням кредиторів про результати їх розгляду.

За результатами інвентаризації виявлено активи боржника, які оцінено на загальну суму 2 517 100 грн.

Сума визнаних боржником у межах ліквідаційної процедури грошових вимог кредиторів становить 15 480 800 грн., у т.ч. вимоги скаржника на суму 741 560 грн.

У зв'язку з чим відповідно до ст. 111 ЦК України після закінчення двомісячного строку для пред'явлення вимог кредиторами ліквідаційною комісією боржника складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 25.09.2013, додані до якого документи містять відомості про склад майна боржника, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджений загальними зборами учасників боржника, тобто органом, який прийняв рішення про ліквідацію (а.с. 59-64, том 1).

Викладене свідчить про дотримання боржником вимог чинного законодавства щодо здійснення процедури добровільної ліквідації юридичної особи, у т.ч. належне формування пасиву та активу в межах цієї процедури, у зв'язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом за правилами ст. 95 Закону про банкрутство є законними та обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги зводять до посилань скаржника на події, які мали місце вже в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, тобто після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. У зв'язку з чим такі обставини не можуть свідчити про порушення боржником порядку добровільної ліквідації та, відповідно, про невідповідність оскаржуваних судових рішень вимогам чинного законодавства.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають приписам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.