ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2015 року Справа № 910/2846/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губенко Н.М.,
суддів: Барицької Т.В.,
Картере В.І. (доповідач)
за участю представників:
позивача - Цимбала В.А.,
відповідача - не з'яв.,
ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" - Гладишко Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-кондитерський комбінат "Нивки"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015
та на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2014
у справі № 910/2846/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-кондитерський комбінат "Нивки"
до Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_3,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"
про припинення дії договору іпотеки
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2014 року ТОВ "Виробничо-кондитерський комбінат "Нивки" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ Банк "БІГ Енергія" про припинення іпотеки шляхом визнання припиненим договору іпотеки від 28.07.2008.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 та залучено до участі у справі в якості третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія".
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2014 (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 (колегія суддів у складі: суддя Дідиченко М.А. - головуючий, судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.), у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що остання частина ст. 49 Закону України "По іпотеку" із положенням про треті прилюдні торги була змінена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 № 3795-VI. Прикінцевими положеннями даного Закону визначено, що дія цього Закону не поширюється на кредиті договори, укладені до набрання ним чинності. У зв'язку з цим, господарський суд першої інстанції зазначив про те, що оскільки кредитний договір та іпотечний договір не є тотожними, то п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" не підлягає застосуванню до договорів іпотеки, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог.
Залишаючи рішення господарського суду першої інстанції без змін, господарський суд апеляційної інстанції зазначив про те, що положення п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" застосовуються як до кредитних договорів, так і до договорів іпотеки, що укладені на забезпечення кредитних договорів до дати набрання чинності цим законом - 16.10.2011. Однак, на правовідносини з реалізації заставленого майна з прилюдних торгів застосовується редакція ч. 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку", яка була чинною на час вчинення відповідних виконавчих дій.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову господарського апеляційного суду від 17.03.2015, рішення господарського суду першої інстанції від 10.12.2014 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 49 Закону України "Про іпотеку" у редакції, яка діяла на момент укладення договору іпотеки. Крім того, на думку позивача, Київський апеляційний господарський суд не врахував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 23.09.2014 у справі № 5004/612/11.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Сервисы для юристов