Постанова ВГСУ від 03.06.2014 року у справі №5024/1094/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 5024/1094/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Картере В.І.,суддів:Барицької Т.Л., Євсікова О.О.розглянувши касаційну скаргу Каховського колективного торгівельного виробничого підприємства "Меліоратор"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2014та на рішеннягосподарського суду Херсонської області від 14.01.2014у справі№ 5024/1094/2012 господарського суду Херсонської областіза позовомКаховської міської ради Херсонської області доКаховського колективного торгівельного виробничого підприємства "Меліоратор"провитребування майна з чужого незаконного володінняв судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.01.2014 у справі № 5024/1094/2012 (суддя Александрова Л.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 (судді: Бєляновський В.В., Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.), задоволений позов Каховської міської ради Херсонської області (надалі позивач/рада) до Каховського колективного торгівельного виробничого підприємства "Меліоратор" (надалі відповідач/скаржник); за рішенням витребувано у відповідача майно територіальної громади міста Каховка, а саме: нежитлове приміщення площею 657,3 кв.м., яке розташоване на першому поверсі житлового будинку по пр. Ворошилова, 3, м. Каховка (надалі спірне майно), шляхом зобов'язання відповідача звільнити займане приміщення та повернення позивачу.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, і справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому, в пункті 3 прохальної частини касаційної скарги скаржник просить: "Рішення прийняти за відсутності представника ККТВП "Меліоратор".

В той же час, 02.06.2014 через канцелярію Вищого господарського суду України від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке, за результатами його розгляду було відхилено, оскільки, по-перше, як вказувалося вище, скаржник в касаційній скарзі просив здійснити розгляд даної справи за його відсутності, по-друге, в ухвалі про призначення даної справи до розгляду, сторони повідомлялися про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.12.2013) є вимога позивача про витребування від відповідача спірного майна, зобов'язавши відповідача звільнити займане приміщення.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що, він, як власник спірного майна, яке було предметом договору оренди від 01.01.2007, який продовжувався до 01.01.2010, укладеного між відповідачем та КП "Житловик Свєтло" як балансоутримувачем, не має можливості ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в інтересах територіальної громади спірним майном. Як зазначає позивач, договір оренди від 01.01.2010, був укладений його сторонами до 30.12.2014, проте, рішенням господарського суду від 17.01.2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 та постановою Вищого господарського суду від 03.07.2012 у справі №5024/2491/2011, визнано неукладеним. В той же час, відповідач (орендар) не звільняє безпідставно займане ним спірне майно, чим порушуються права позивача як власника спірного майна. Даний позов обґрунтований ст.ст. 1, 16, 60 Закону України "Про власність", ст.ст. 319, 321, 327, 387 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, погодилися із доводами позивача, та керуючись ст.ст. 759, 763, 785 ЦК України, ст.ст. 2, 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 291 ГК України, ст. 35 ГПК України, задовольнили позовні вимоги.

Вищий господарський суд України, вважає такі висновки судів передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2007 між КП "Житловик-Сервіс" (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди комунального майна, предметом якого є спірне приміщення. При цьому, як встановили суди, спірне приміщення було у користуванні відповідача протягом тривалого часу (понад 20 років).

Строк договору оренди продовжувався протягом 2008-2009 років.

01.01.2010 сторони уклали новий договір оренди спірного майна №15, зі строком дії до 30.12.2014.

В той же час, рішенням господарського суду від 17.01.2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 та постановою Вищого господарського суду від 03.07.2012 у справі №5024/2491/2011, договір оренди №15 визнано неукладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вказувалося вище, з позовом про витребування спірного майна від відповідача в порядку, зокрема, ст. 387 ЦК України, пішов позивач, який за його твердженням, є власником спірного майна.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 04.12.2012 у справі №26/133).

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема, факти, що підтверджують право власності на витребуване майно.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.