ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2017 року Справа № 926/2286/16
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 (головуючий суддя Кравчук Н.М., судді Данко Л.С., Орищин Г.В.)на рішенняГосподарського суду Чернівецької області від 24.10.2016 (суддя Дутка В.В.)у справі№ 926/2286/16 Господарського суду Чернівецької областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі ПАТ "СК "Українська страхова група")доФізичної особи підприємця ОСОБА_4провідшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на суму 102.703,09 грн.,за участю представниківпозивачаЛобода М.А.,відповідачаОСОБА_7,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.10.2016 у справі №926/2286/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017, позов задоволено: стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "СК "Українська страхова група" 102.703,00 грн. шкоди.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 980, 993, 1172, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 4, 27 Закону України "Про страхування".
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не надали належної оцінки тому, що ФОП ОСОБА_4 не є належним відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки винна особа ОСОБА_7 у трудових та/або договірних відносинах з нею не перебувала. Крім того огляд транспортного засобу та фіксація пошкоджень було здійснено не відповідно до фактичного стану тарнспортного засобу, а з врахуванням інтересів власника авто, що суперечить дійсним обставинам та не відповідає вимогам законодавства.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, 08.01.2015 між ПAT "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та ТОВ "Порше Лізинг Україна" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-0157/0010, предметом якого є страхування транспортного засобу "Audi", державний номер НОМЕР_1.
15.11.2015 у м. Києві на вул. Заболотного відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Audi", державний номер НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_8, та транспортного засобу марки "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, який працює водієм у відповідача.
Факт ДТП підтверджується довідкою № 82793215 про дорожньо-транспортну пригоду, наданою 1-ю Ротою 4-го Батальйону УПС МВС у м. Києві.
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 01.02.2016 у справі № 752/174/16-п зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення гр. ОСОБА_7 п. 2.3 б Правил дорожнього руху України, тобто вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
16.11.2015 до ПAT "СК "Українська страхова група" звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування.
На підставі наданих документів було складено страховий акт №ДККА-47764 від 09.12.2015, згідно з яким сума страхового відшкодування складає 152.203,09 грн.
На підставі вказаного страхового акта страхувальнику було виплачено страхове відшкодування в розмірі 152.203,09 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №22294 від 10.12.2015, № 22428 від 11.12.2015.
Цивільна відповідальність відповідача застрахована у ТОВ СКДВ "Глобус" з встановленим лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50.000,00 грн., що підтверджено полісом №АЕ/6111059.
Згідно з платіжним дорученням від 29.04.2016 № НОМЕР_3 СКДВ "Глобус" перерахувало позивачу 49.500,00 грн. страхового відшкодування за претензією від 21.03.2016.
За наведених обставин позивач отримав залишок страхового відшкодування (152.203,09 - 49.500,00) у сумі 102.703,09 грн., який не покривається полісом №АЕ/6111059.
Таким чином різницю (102.703,09 грн.) між виплаченою позивачеві сумою страхового відшкодування (49.500,00грн.) та сумою виплаченого позивачем страхового відшкодування (152.203,09 грн.) позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Власником транспортного засобу "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_2, як джерела підвищеної небезпеки є відповідач, що підтверджено довідками Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.02.2016, яка набрала законної сили, визнано винним ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказаною постановою, зокрема, встановлено, що ОСОБА_7 працює у відповідача.
Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Сервисы для юристов