ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2017 року Справа № 914/3405/15
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Малетич М.М.,розглянувши касаційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону Українина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 (головуючий суддя Дубник О.П., судді Матущак О.І., Скрипчук О.С.)на рішенняГосподарського суду Львівської області від 02.11.2016 (головуючий суддя Фартушок Т.Б., судді Блавацька-Калінська О.М., Манюк П.Т)у справі№ 914/3405/15 Господарського суду Львівської областіза позовомзаступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України, 2. Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району доПриватного акціонерного товариства "Київстар"провизнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні нерухомим майномза участю представниківпрокуратурине з'явились,позивача-1не з'явились,позивача-2не з'явились,відповідачаГладьо Ю.О.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2016 у справі №914/3405/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2017, відмовлено в задоволенні позову заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання недійсним договору від 01.03.2010 № 10 з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України а також про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ч. 4 ст. 267, ст.ст. 391, 654, 785, 1212 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо спливу строку позовної давності у даній справі, а також не рахували, що військове майно утримується відповідачем без достатньої правової підстави.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники прокуратури та позивачів не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.03.2010 між Яворівською КЕЧ району (виконавець) та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем.", правонаступником якого є ПАТ "Київстар", (замовник) укладено договір з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міноборони України (Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Івана Хрестителя, 56, військове містечко № 53, будівля (споруда) № 421) №10 (далі - Договір), за умовами якого позивач-2 зобов'язався надати послуги з розміщення та зберігання на об'єкті обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку.
Відповідно до п. 3.1 Договору плата за надані позивачем-2 послуги з розміщення та зберігання майна відповідача, зазначеного в п. 1.1 Договору, встановлюється за результатами домовленості між виконавцем та замовником, але не нижче плати, визначеної на підставі встановлених в Міноборони України стартових розмірів плати за послуги з розміщення та зберігання обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку на об'єктах Міноборони (додаток № 5 до Договору) і становить без ПДВ за базовий місяць (грудень 2009 року) 1000,00 грн. (додаток № 6 до Договору).
Згідно з п. 3.2 Договору плата за кожний місяць визначається шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з п. 6.2 Договору строк дії договору становить 2 роки 364 дні з дня укладення.
Додатковою угодою від 30.10.2014 № 10 позивач-2 та відповідач продовжили строк дії Договору до 31.12.2015 або до моменту укладення договору оренди.
Позивачем-2 та відповідачем на виконання умов укладеного між ними Договору складено акт приймання-передачі майна відповідача від 01.03.2010 (додаток № 2 до Договору), схему розміщення майна відповідача та план військового містечка з об'єктом відповідача (додатки № 3А та № 3Б до Договору).
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам; порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 4 "Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 № 778, дозвіл військовим частинам на передачу військового нерухомого майна в оренду надається Міноборони України.
Як встановлено судами, Міноборони України не надавався дозвіл позивачу-2 на укладення оспорюваного договору.
Частина 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Враховуючи наведене, суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання спірного Договору недійсним.
Разом з тим судами встановлено, що відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що цей строк обчислюється саме для особи (довірителя), права якої порушено. Для кожного позивача строк обчислюється окремо.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" від 18.09.2012 № 5288-VI до ГПК України внесені зміни, відповідно до яких право виступати позивачем надано прокурору.
Таким чином з моменту набрання чинності вказаним законом, необхідно розмежовувати наступні випадки: 1) прокурор є позивачем; 2) позов подається прокурором в інтересах держави в особі визначеного ним позивача.
В першому випадку строк позовної давності обчислюється саме для прокурора, оскільки він є особою в розумінні ст. 256 ЦК України. В другому випадку строк позовної давності обчислюється для визначеного позивача, який уособлює державу, в інтересах якої подано позов, а при зверненні до суду мають місце відносини представництва (прокурор діє від імені іншої особи), а тому для нього не здійснюється окремий відлік позовної давності. Такий строк обчислюється саме для особи (довірителя), права якої порушено та в інтересах якої подається прокурором позов.
Сервисы для юристов