ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2017 року Справа № 910/21058/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКролевець О.А., суддівЄвсікова О.О., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Дельта Банк"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 29.10.2015 Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016у справі№910/21058/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Дельта Банк"до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрфарба" стягнення 984973,55 грн.за зустрічним позовом до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфарба" Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Дельта Банк" визнання недійсним правочину щодо підвищення відсоткової ставкиза участю представниківвід позивача:Войналович Р.А., Олійник А.О.,від відповідача:Аніпко С.В.,ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 (суддя Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 (колегія суддів у складі: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.), первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфарба" (далі - Товариство, ТОВ "Укрфарба", позичальник) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Дельта Банк" (далі - Банк, ПАТ "Дельта Банк", кредитор) 11164,59 грн. пені та 3% річних в сумі 562,71 грн. В іншій частині вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч.1 ст.1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.09.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (кредитор) та ТОВ "Укрфарба" (позичальник) було укладено генеральний кредитний договір №699004047308001 (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію, а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії в порядку, розмірі та у строк, що передбачені цим договором та договорами про внесення змін та доповнень до цього договору. Надання суми кредиту в межах кредитної лінії здійснюється частинами - кредитними траншами в порядку та на умовах, визначених в договорах про внесення змін та доповнень до цього договору.
Відповідно до п.1.3 кредитного договору, строк кредиту - з 3 вересня 2013 року по 2 вересня 2016 року включно. Наступний робочий день, що слідує за днем, який є останнім днем строку кредиту, встановлений в абзаці першому цього пункту договору, вважається днем початку періоду прострочення по поверненню кредитних коштів з наслідками, передбаченими законодавством України та цим договором.
Згідно п.1.6 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує: проценти за користування кредитом - щомісячно, із розрахунку 19,5 процентів річних (пп.1.6.1) та комісію за управління кредитними коштами (резервування коштів на користь позичальника), із розрахунку 0,0015% від суми невикористаного кредитного ліміту за день.
Пунктом 2.4 кредитного договору визначено, що позичальник сплачує проценти у валюті кредиту в період з 1 по 10 (включно) число кожного місяця, наступного за звітним та в день повного повернення кредиту.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, до повного виконання усіх умов договору (п.8.9 кредитного договору).
Як вбачається з матеріалів справи, між кредитором та позичальником було підписано договір про внесення змін та доповнень №1, за яким відповідачу надавався відновлювальний кредитний транш в розмірі 402000 грн. зі строком користування з 03.09.2013р. по 20.08.2014р., та договір про внесення змін та доповнень №2, за яким надано відновлювальний кредитний транш у розмірі 938000 грн. зі строком користування з 03.09.2013р. по 02.09.2016р.
Судами також встановлено, що 02.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами п.п.2.1, 2.3 якого продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.
Згідно акта приймання-передачі прав вимоги від 02.12.2013, підписаного представниками ПАТ "Астра Банк" та ПАТ "Дельта Банк", продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, зазначені в додатку до цього акту, в тому числі право вимоги до ТОВ "Укрфарба" за зобов'язаннями, які виникли на підставі генерального кредитного договору №699004047308001 від 03.09.2013.
Таким чином, внаслідок укладення договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013, до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги за генеральним кредитним договором №699004047308001 від 03.09.2013.
З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23.10.2015 (а.с.196 том 1), предметом даного спору є первісний позов Банку про стягнення з відповідача 811000 грн. строкової заборгованості по кредиту; 19497,33 грн. заборгованості по процентам, нарахованим за період з 01.09.2015р. по 30.09.2015р.; 3249,55 грн. заборгованості по процентам, нарахованим за період з 01.10.2015р. по 05.10.2015р.; 108485,09 грн. прострочених процентів; 23558,83 грн. пені, нарахованої за прострочення сплати процентів; 3% річних від суми прострочених процентів у розмірі 1235,63 грн.; 198,41 грн. пені по простроченій комісії, оскільки, як правильно встановив апеляційний суд, вимоги Банку про стягнення 238,05 грн. заборгованості по комісії, нарахованій за період з 01.09.2015р. по 30.09.2015р., та 39,68 грн. заборгованості по комісії, нарахованій за період з 01.10.2015р. по 05.10.2015р., не були заявлені при поданні позовної заяви, тому не могли бути включені до заяви про зменшення позовних вимог та не підлягають прийняттю до розгляду в межах даної справи в силу приписів ч.4 ст.22 ГПК України.
Крім того, Товариством заявлено зустрічний позов про визнання недійсним правочину щодо підвищення відсоткової ставки з 26.04.2016р.
Обґрунтовуючи підстави первісного позову, Банк посилається на невиконання ТОВ "Укрфарба" обов'язку повернути кредит після направлення йому листа-вимоги від 07.08.2015 №18.2-519 про дострокове виконання зобов'язань за генеральним кредитним договором №699004047308001 від 03.09.2013, а також на несплату Товариством процентів, нарахованих з 26.04.2016р. за підвищеною процентною ставкою, яка автоматично застосовується з дати порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором та не потребує повідомлення боржника.
Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог частково, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що всупереч п.8.3 кредитного договору позивач не надав належних доказів направлення на адресу позичальника та отримання ним вимоги про дострокове повернення кредиту (цінного листа з описом вкладення тощо) При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про здійснену відповідачем часткову оплату процентів, ненастання строку платежу по процентам за жовтень 2015 року, а також зазначив про відсутність підстав для застосування кредитором підвищеної процентної ставки починаючи з 26.04.2014р., оскільки рішення про підвищення процентної ставки було прийнято Банком тільки 23.07.2015р. В частині виконання умов кредитного договору щодо видачі нових траншів позивач є боржником, а позичальник - кредитором, тому в силу ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня введення тимчасової адміністрації в Банку унеможливлюється подальша видача кредитних траншів, відтак, безпідставним є нарахування позивачем комісії за невикористання цих коштів.
Відмова у зустрічному позові мотивована обставинами погодження відповідачем застосування до нього підвищеної відсоткової ставки у випадку порушення позичальником будь-якої з умов п.п.3.2.3-3.2.6 кредитного договору.
Колегія суддів погоджується з висновками судів з огляду на таке.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частинами 1 та 3 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно п.6.4 кредитного договору кредитор має безумовне право не надавати кредитні кошти за цим договором та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також відшкодування збитків, завданих кредитору в результаті невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору, а позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит, сплатити належні проценти, комісії, можливі штрафні санкції, а також відшкодувати завдані кредитору збитки, зокрема, у випадку, якщо позичальник порушує строки повернення кредиту та/або процентів за кредит, та/або комісій.
Сервисы для юристов