ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2015 року Справа № 910/6242/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 р.у справі№ 910/6242/13 господарського суду міста Києваза позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" (надалі - ДП "Донецька залізниця")доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Робікон" (надалі - ТОВ "Робікон")простягнення заборгованості у розмірі 131 855,95 грн. та зобов'язання вчинити діїта за зустрічним позовом провизнання договору недійсним за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2014 р. (головуючий суддя Удалова О.Г., судді: Любченко М.О., Морозов С.М.) первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Робікон" на користь ДП "Донецька залізниця" основний борг у розмірі 128 250 грн., 2 565 грн. судового збору та 5 000,21 грн. витрат за проведення судової експертизи, в іншій частині первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 р. (головуючий суддя Пашкіна С.А., судді: Баранець О.М., Сітайло Л.Г.) рішення господарського суду суду міста Києва від 20.05.2014 р. скасовано, резолютивну частину рішення викладено в такій редакції: "В задоволенні первісного позову відмовлено."; в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДП "Донецька залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 09.11.2012 р. між ДП "Донецька залізниця" (виконавець) та ТОВ "Робікон" (замовник) укладено договір про надання послуг № Д/Л-07023 (надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з проживання працівників вагона-буфета в кімнатах відпочинку за цінами, визначеними виконавцем у Калькуляції (додаток № 1 до Договору), а замовник у свою чергу зобов'язався своєчасно прийняти та оплатити послуги, надані виконавцем згідно з умовами Договору.
Згідно з п. 4.1. Договору вартість послуг розраховується, виходячи із вартості послуг проживання одного робітника вагону-буфету в одній кімнаті відпочинку за одну добу, відповідно до Калькуляції (Додаток № 1 до Договору).
З додатку № 1 до Договору "Калькуляція вартості проживання одного чоловіка за добу в домі відпочинку локомотивних бригад вагонного депо Донецьк у 2012 році" вбачається, що вартість проживання однієї особи на добу становить 125 грн.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця кошти за послуги не пізніше 5-ти банківських днів від дати складання Акту про надання послуг Виконавцем. В останній робочий день місяця уповноважені представники сторін підписують акт про надання послуг, який передається з виставленим рахунком до оплати замовнику.
У відповідності з п. 4.3. Договору сторони погодили, що у разі зміни розміру вартості проживання замовник приймає зміни з моменту їх настання. У разі незгоди замовника із новою вартістю послуг, виконавець вправі розірвати Договір в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 10.2 Договору сторони домовились, що згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови даного договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2012 р. ДП "Донецька залізниця" було складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1387, згідно з яким позивачем за період з 01.06.2012 р. по 31.12.2013 р. було надано послуг відповідачу на загальну суму 129 375 грн.
Відповідач, всупереч умовам Договору, вказаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписав, оплату наданих позивачем послуг не здійснив.
З метою досудового врегулювання спору ДП "Донецька залізниця" направило на адресу ТОВ "Робікон" претензію № НЗТ-03/293 від 13.02.2013 р. з вимогою сплатити вартість наданих ним послуг в сумі 129 375 грн.
У відповідь на зазначену претензію ТОВ "Робікон" направило на адресу позивача заяву № 24 від 14.02.2013 р., в якій вказував на те, що сторони не погодили одну з істотних умов Договору - ціну, у зв'язку з чим просив позивача узгодити вартість послуг за Договором, про що укласти додаткову угоду до Договору.
Зважаючи на дані обставини та вважаючи, що його права порушені, ДП "Донецька залізниця" звернулося до суду з відповідним позовом та просило зобов'язати відповідача підписати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1387 від 31.12.2012 р., а також стягнути з відповідача основний борг у сумі 129 375 грн., 1 595,03 грн. пені, три проценти річних у розмірі 627,17 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 258,75 грн.
У свою чергу, заперечуючи проти заявленого позову, ТОВ "Робікон" подало до суду зустрічну позовну заяву, в якій просило суд визнати недійсним укладений між сторонами у справі спірний Договір з посиланням на те, що ними не було погоджено одну з істотних умов договору, а саме - ціну Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2013 р. у справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.
Відповідно до положень ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".
За змістом ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Так, з висновку експерта № 3352/26-3468/26 від 01.10.2013 р. вбачається, що на підставі норм законодавства України в результаті дослідження наданих первинних бухгалтерських документів і облікових реєстрів, іншої документації ДП "Донецька залізниця" вартість послуг з проживання на 1 чол./добу згідно з документом "Калькуляція вартості проживання одного чоловіка за добу в домі відпочинку локомотивних бригад вагонного депо Донецьк у 2012 році" в сумі 125 грн. (в т.ч. без урахування ПДВ 104,17 грн., ПДВ 20% - 20,83 грн.) є документально підтвердженою. А у відповідності з наданими для проведення дослідження документами сума вартості проживання працівників ТОВ "Робікон" у кімнатах відпочинку вагонного депо Донецьк з 01.06.2012 р. по 31.12.2012 р. складає 128 250 грн. з урахуванням ПДВ.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сервисы для юристов