Постанова ВГСУ від 03.03.2015 року у справі №910/2219/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 910/2219/14 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "Базальт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року у справі №910/2219/14 господарського суду міста Києва за позовом Приватного підприємства фірми "Базальт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена Плюс" про стягнення суми,

за участю представників:

Позивача: Матвєєва С.П. дов. №145/1 від 28.11.2014 року

Відповідача:Соколовський С.В. директор, ріш. заг. зборів від 11.09.2012 року, Соколовська Т.С. дов. б/н від 03.03.2015 року

В с т а н о в и в :

Приватне підприємство фірма "Базальт" (далі - ППФ "Базальт", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена Плюс" (далі - ТОВ "Селена Плюс", Відповідач) про стягнення 34285,72 грн. основного боргу по орендній платі за період з 30.09.2012 року по 08.02.2013 року і 3428,57 грн. штрафу за договором оренди № 30/09-2012 від 30.09.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року позов ППФ "Базальт" задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року змінено, а його резолютивну частину викладено у новій редакції про задоволення позовних вимог частково та стягнення з ТОВ "Селена Плюс" на користь ППФ "Базальт" 8000,00 грн. заборгованості по орендній платі і 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог, відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, ППФ "Базальт", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і, зокрема ст.ст. 782, 784 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 188, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2012 року між ППФ "Базальт" (Орендодавець) і ТОВ "Селена Плюс" (Орендар) було укладено договір оренди № 30/09-2012 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого (п.п. 1.1., 1.1.1., 2.1.), Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування ящики для розчину 4 одиниці, 5 столів, 10 підставок для кладки цегли (об'єкт оренди) та комплектуючі частини до 5 столів, специфікація додається. Об'єкт оренди передається в оренду для використання в комерційній діяльності.

Згідно п.п. 3.1.-3.4. Договору оренди, термін оренди складає шість місяців з моменту прийняття об'єкта, що орендується. Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, сторона в 10-ти денний термін до закінчення даного договору письмово повідомляє про намір його продовжити на той же термін. Орендар має право відмовитися від даного договору, попередивши Орендодавця в термін за 1 місяць до розірвання договору.

Крім того, пунктами 4.1.-5.3. Договору оренди передбачалось, що розмір орендної плати за об'єкт, що орендується складає 1600 грн. з ПДВ за місяць. Розмір орендної плати за всі об'єкти, що орендуються складає 8000,00 грн. за місяць. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця. Орендар зобов'язаний протягом одного дня з моменту прийняття об'єкту, що орендується, сплатити орендну плату за поточний місяць. Об'єкт оренди повинен бути переданий Орендодавцем та прийнятий орендарем протягом одного дня з моменту укладення даного Договору. Протягом цього терміну Орендодавець зобов'язаний підготувати об'єкт оренди для передачі Орендареві. Передача об'єкту оренди в оренду оформляється актом прийому - передачі. Об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 6.1.2. Договору оренди Орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.

У випадку прострочення по сплаті орендних платежів, згідно п. 9.1.2. Договору оренди, Орендар несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми боргу за кожен день прострочення.

Також, умовами Договору оренди передбачався порядок повернення об'єкта оренди Орендодавцю, зокрема, згідно п.п. 8.1., 8.3. вказаного договору, після закінчення терміну оренди Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю об'єкт оренди, що орендується, протягом одного дня з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі. Об'єкт оренди вважається фактично переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Вимогами ППФ "Базальт" у даній справі є стягнення з ТОВ "Селена Плюс" 34285,72 грн. основного боргу по орендній платі за період з 30.09.2012 року по 08.02.2013 року і 3428,57 грн. штрафу за договором оренди № 30/09-2012 від 30.09.2012 року, з посиланням на положення ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 598, 599, 610, 611, 624, 625, 626, 629, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 202, 203, 216, 218, 222, 286 ГК України, умови вказаного договору та на неналежне виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 626-629, 759, 762, 763, 765 ЦК України, ст. 193 ГК України, та умови Договору оренди, встановивши при цьому наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем по орендній платі за період з 30.09.2012 року по 08.02.2013 року, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення сум основного боргу і штрафу у визначених Позивачем розмірах, і їх задоволення.

Разом з тим, змінюючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про стягнення на користь Позивача 8000,00 грн. заборгованості по орендній платі та про відмову в решті позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після укладення договору оренди № 30/09-2012 від 30.09.2012 року Відповідач відмовився від цієї угоди, про що повідомив Позивача своїм листом № 8 від 29.10.2012 року, тоді як надані останнім акти здачі-приймання робіт за послуги оренди обладнання до уваги не приймаються, оскільки такі було підписано в односторонньому порядку самим Позивачем.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.