ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2015 року Справа № 910/13029/14 Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 13.01.2015Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського міста Києва № 910/13029/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"простягнення 1844520,00 грн.,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 у справі № 910/13029/14 (Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г.), частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт" (далі-позивач) до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості, пені та інфляційних втрат в загальній сумі 1844520,00 грн. за договором №22/08-12 від 22.08.2012. Стягнено з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 1618000,00грн, пеню в сумі 29933,00грн інфляційні втрати в сумі 176359,82грн. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 22, 549-552, 625 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки Кабінет Міністрів України не затвердив фінансовий план Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на 2012 рік, строк виконання останнім своїх зобов'язань по договору №22/08-12 від 22.08.2012 не настав. Крім того, скаржник вказує, що позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені, оскільки, за твердженням відповідача, нарахування цього виду неустойки, з врахуванням встановленого пунктом 4.1 договору строку оплати, за підписаним сторонами актом здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) від 26.10.2012 №LS-0000127 мало б починатись з 21.11.2012, а за актом здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) від 22.11.2012 №LS-0000141 - 13.12.2012.
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення.
За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 02.03.2015 №03-05/303, у зв'язку закінченням періоду тимчасової непрацездатності судді Глос О.І., розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у постійному складі колегії суддів: головуючий суддя Грейц К.В. (доповідач), судді Бакуліна С.В., Глос О.І.
Представник сторін не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату, час і місце якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2015.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 22.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт" (виконавець) та Національною акціонерної компанії "Нафтогаз України" (замовник) укладено договір № 22/08-12 про закупівлю послуг за державні кошти, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги консультативні з програмного забезпечення і послуги з розроблення програмного забезпечення інші (розробка та впровадження нового корпоративного порталу на базі SharePoint (портал), зазначені в п. 1.2 договору, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити належним чином надані послуги на умовах договору (п.1.1 договору); розрахунки за належним чином надані послуги проводяться у безготівковій формі поетапно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 15 банківських днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг за кожним етапом та надання замовнику відповідного рахунку-фактури (п. 4.1 договору); розрахунки за надані належним чином консультативні послуги здійснюються замовником після затвердження в установленому порядку фінансового плану замовника на 2012 рік та проводяться відповідно до п. 4.1 договору (п.4.3 договору); у випадку порушення строків оплати належним чином наданих послуг виконавець має право вимагати сплати замовником пені у розмірі 0, 01 % суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 3 % вказаної суми (п. 7.3 договору).
На виконання умов договору, позивач надав відповідачеві консультативні послуги з програмного забезпечення, про що складено акти здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) від 26.10.2012 №LS-0000127 на суму 745613,00грн, від 22.11.2012 №LS-0000141 на суму 872387,00грн та виставлено для оплати відповідні рахунки-фактури №LS-0000127 від 30.10.2012 та №LS-0000141 від 22.11.2012.
Втім, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав, у зв'язку з чим позивач в порядку досудового врегулювання спору звертався до відповідача із вимогами від 18.12.2013 № 18/12-13 та від 27.02.2014 б/н щодо сплати заборгованості за договором №22/08-12 від 22.08.2012 в сумі 1618000,00 грн.
У відповідь на вказані вимоги відповідач зазначив, що після затвердження річного фінансового плану на 2014 рік буде розглянуто питання щодо здійснення розрахунків.
Враховуючи, що відповідач так і не оплатив виконані роботи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення основної заборгованості за договором № 22/08-12 від 22.08.2012 на суму 1618000,00грн, а також нарахованих на неї пені в сумі 48540,00грн та інфляційних втрат в сумі 177980,00грн за період з 01.01.2013 по 31.05.2014.
Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що оскільки фінансовий план відповідача на 2012 рік не було затверджено, втім розпорядженням Кабінету Міністрів України 17.07.2013 № 618-р "Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у 2013 році" був затверджений фінансовий план та основні показники руху коштів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" як окремої юридичної особи на 2013 рік, то обов'язок розрахунку останнього за надані послуги по договору № 22/08-12 від 22.08.2012 виник після його затвердження, з 18.07.2013, відтак, позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню повністю, а щодо стягнення пені та інфляційних втрат суди визнали позовні вимоги обґрунтованими частково, в сумі 29933,00грн пені за період з 18.07.2013 по 18.01.2014 та в сумі 176359,82грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 18.07.2013 по 31.05.2014.
Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими, враховуючи таке.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).
Пунктом 4.1 договору № 22/08-12 від 22.08.2012 встановлений конкретний строк виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг - протягом 15 банківських днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг за кожним етапом та надання замовнику відповідного рахунку-фактури. Водночас, за умовами пункту 4.3 договору розрахунки за надані належним чином консультативні послуги здійснюються замовником після затвердження в установленому порядку фінансового плану замовника на 2012 рік та проводяться відповідно до п. 4.1 договору.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що фінансовий план Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на 2012 рік в установленому порядку затверджений не був.
Втім, обставини відсутності фінансового плану саме на 2012 рік не можуть звільняти замовника від виконання своїх зобов'язань за договором № 22/08-12 від 22.08.2012 щодо розрахунку за надані належним чином консультативні послуги, оскільки затвердження плану на 2012 рік у роках наступних вже в будь-якому випадку не відбудеться, а заборона здійснення витрат суб'єктів господарювання державного сектору економіки, зокрема, на інформаційно-консультативні послуги, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 №899 "Про порядок здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку", на яку посилався відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову та яка є чинною й до цього часу, встановлює загальне правило обмеження визначених суб'єктів на здійснення ними витрат на період до затвердження (погодження) в установленому порядку річного фінансового плану, без визначення прив'язки такої заборони до фінансового плану конкретного року.
Отже, враховуючи, що у 2012 році такий план для відповідача затверджений не був, а 17.07.2013 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 618-р "Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у 2013 році" був затверджений фінансовий план та основні показники руху коштів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" як окремої юридичної особи на 2013 рік, висновки попередніх судових інстанцій, що строк виконання зобов'язань замовником відносно оплати наданих послуг настав 18.07.2013 колегія суддів вважає підставним.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Сервисы для юристов