ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2014 року Справа № 917/1933/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Ходаківської І.П.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.12.13у справі№917/1933/13 господарського суду Полтавської областіза позовомКомунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 16 952,34 грн.
ВСТАНОВИВ:
Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 16952,34 грн. боргу за теплову енергію, з яких 8738,09 грн. основної заборгованості, 7907,71 грн. пені, 40,21 грн. інфляційних втрат та 266,33 грн. 3% річних. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді та обґрунтовано приписами статей 525, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.10.2013 у справі №917/1933/13 (суддя Киричук О.А.) в позові відмовлено повністю. Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що договір про постачання теплової енергії у гарячій воді припинив свою дію; відпуск енергії без укладання договору не допускається.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 (судді: Бондаренко В.П. - головуючий, Ільїн О.В., Россолов В.В.) рішення господарського суду Полтавської області від 10.10.2013 у справі №917/1933/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" 8738,09 грн. основного боргу, 7907,71 грн. пені, 40,21 грн. інфляційних втрат, 266,30 грн. 3% річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована, зокрема, тим, що відключення приладів опалення здійснено відповідачем самовільно, без дозволів та належної проектної документації; висновок суду першої інстанції про припинення дії договору є помилковим з огляду на приписи статті 188 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з постановою суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі в частині скасування рішення суду першої інстанції скасувати, рішення залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 188, 204 Господарського кодексу України. Заявник зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за теплову енергію, яка фактично у спірний період не постачалась, дія договору про постачання теплової енергії у гарячій воді була припинена шляхом односторонньої відмови від його продовження.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення та просить касаційну скаргу розглянути без участі представника підприємства.
Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 05.12.2002 року між Комунальним виробничим підприємством "Комсомольськтеплоенерго" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір №482 про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно з умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію щомісячно за нормами і тарифами встановленими обласною державною адміністрацією з розрахунку на 1 кв.м. опалювальної площі і 1 куб.м. гарячої води або за показаннями засобів обліку води і теплової енергії, встановленими на вводі, в терміни передбачені цим договором. Пунктом 7.2.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше ставки, встановленої законом. Відповідно до пункту 10.1 , цей договір складено на період: опалення з моменту прийняття вузла комерційного обліку по 31.12.2003. Пунктом 10.2 договору погоджено, що договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на якій він був укладений, взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття рішення господарським судом. Припинення дії цього договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (пункт 10.3 договору). Пунктом 10.4. договору сторони передбачили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не було письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 8738,09 грн. заборгованості за договором постачання теплової енергії з січня 2012 року по квітень 2013 року, а також 7907,71 грн. пені, 40,21 грн. інфляційних втрат та 266,33 грн. 3% річних.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Частиною 1 статті 276 Кодексу унормовано, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Згідно з частиною 4 цієї ж статті строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.
Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Статтею 19 цього ж Закону унормовано, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відтак, до предмету дослідження у даній справі входить встановлення факту надання послуг, достеменного встановлення об'єму наданих послуг, вартості таких послуг, а також порядок їх прийняття та оплати.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, подані позивачем докази не мають для суду заздалегідь встановленої доказової сили і при вирішенні спору суд має з'ясовувати і оцінювати усі обставини у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Зокрема, судами належним чином не з'ясовані обставини справи щодо фактичного надання та отримання відповідачем послуг з енергопостачання, порядок їх обліку, а також об'єм послуг, наданих у спірний період; відповідно, не визначено обсяг спожитої теплової енергії відповідачем у спірний період. Відтак, не перевіреним залишився також і розрахунок суми боргу. Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 у справі №917/1933/13 господарського суду Полтавської області та рішення господарського суду Полтавської області від 10.10.2013 у даній справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий І.Ходаківська
Судді Г.Фролова
О.Яценко
Сервисы для юристов