ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2014 року Справа № 910/14437/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКота О.В.суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на постанову від Київського апеляційного господарського суду 03.12.2013у справі господарського суду№ 910/14437/13 міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук"простягнення заборгованості за участю представників сторін:
від позивача - Сандуляк С.А.
від відповідача - Красько О.В.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" про стягнення з відповідача 29 347 476,07 грн. заборгованості за кредитним договором № 010/08/3965 від 29.05.2008, з яких: 28 036 961,54 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1 265 321,56 грн. -заборгованість за процентами, 7 853,59 грн. - пеня за кредитом, 37 339,38 грн. - пеня за відсотками.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2013 у справі № 910/14437/13 (суддя Самсін Р.І.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 28 036 961,54 грн. суми основного боргу за кредитом, 1 265 321,56 грн. суми несплачених відсотків за користування кредитом, 7 853,59 грн. суми неустойки (пені) за прострочення повернення кредиту, 37 339,38 грн. пені за прострочення сплати процентів, 68 820,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 у справі № 910/14437/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Зеленін В.О.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 у даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за додатковою угодою № 7 від 29.09.2011 та додатків до неї, а саме: суму основної заборгованості в розмірі 28 036 961,54 грн. за кредитом; 1 265 321,56 грн. суму несплачених відсотків за користування кредитом, 7 853,59 грн. суму неустойки (пені) за прострочення повернення кредиту; 37 339,38 грн. суму пені за прострочення сплати процентів, 68 820,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 у справі № 910/14437/13 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013 у даній справі.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" зазначає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права, а викладені у ній висновки відповідають обставинам справи. При цьому відповідач посилається на те, що додаткова угода № 7 від 29.09.2011 направлена на виникнення нових кредитних відносин, а отже, є самостійним правочином. Також відповідач стверджує, що зобов'язання за кредитним договором № 010/08/3965 від 29.05.2008 припинились належним виконанням з моменту погашення відповідачем валютної заборгованості за рахунок коштів, отриманих згідно з додатковою угодою № 7 від 29.09.2011.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.05.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" (позичальник) був укладений кредитний договір № 010/08/3965 про надання кредиту під іпотеку комерційної нерухомості для корпоративних клієнтів (кредитна лінія невідновлювальна).
До договору сторонами вносились зміни та доповнення додатковими угодами № 1 від 11.06.2008, № 2 від 28.01.2009, № 3 від 27.04.2009, № 4 від 11.08.2009, № 5 від 26.03.2010, № 6 від 30.11.2010, № 7 від 29.09.2011, № 8 від 24.04.2012, № 9 від 24.10.2012, які викладались в окремих документах відповідно до погоджених умов договору у п. 13.3.
У п. 3.4 кредитного договору № 010/08/3695 від 29.05.2008 (у редакції додаткової угоди № 2 від 28.01.2009) сторонами встановлено, що позичальник здійснює погашення основної суми кредиту за договором відповідно до графіка погашення (додаток № 1 до цього договору), починаючи з липня 2008 року.
Розділом 6 договору визначені обов'язки позичальника, за умовами якого проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту; основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником відповідно до графіка погашення заборгованості (додаток № 1 до цього договору).
Згідно з п. 1.2 додаткової угоди № 7 від 29.09.2011 плата за користування кредитом в строк до 27.09.2013 (строк дії процентної ставки) розраховується на основі процентної ставки в розмірі 14 % річних.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником п.п. 6.1, 6.4, 6.8, 6.9, 6.11 цього договору кредитор має право негайно обмежити надання кредиту за відкритою кредитною лінією або достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції.
Відповідно до п. 10.2 договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 1.1, 6.1 даного договору позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно з додатковою угодою № 7 від 29.09.2011 до кредитного договору № 010/08/3695 від 29.05.2008 з метою погашення існуючої заборгованості позичальника за договором в сумі 3 623 301,26 доларів США кредитор зобов'язався додатково надати позичальнику кредитні кошти в сумі 29 500 000,00 грн., які позичальник зобов'язується повернути в строки, визначені графіком погашення, що є додатком № 1 до цієї додаткової угоди.
Про надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" кредитних грошових коштів свідчать меморіальні ордери № 0 від 30.05.2008, № 1 від 30.09.2011 та виписки по особовим рахунках.
У претензії за вих. № 140.0.0.00/8/752 від 16.05.2013, надісланій позичальнику 16.05.2013, банк вимагав у тридцятиденний строк з дня отримання претензії здійснити погашення заборгованості у розмірі 28 849 474,01 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплати нарахованих відсотків за кредитним договором № 010/08/3965 від 29.05.2008.
Посилаючись на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" грошових зобов'язань за кредитним договором № 010/08/3965 від 29.05.2008, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача 29 347 476,07 грн. заборгованості за вказаним договором.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване посиланням на ст.ст. 14, 526, 530, 549, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України. Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 010/08/3965 від 29.05.2008 у встановлені ним терміни, у відповідача виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 29 347 476,07 грн., з яких: 28 036 961,54 грн. суми основного боргу за кредитом, 1 265 321,56 грн. суми несплачених відсотків за користування кредитом, 7 853,59 грн. суми неустойки (пені) за прострочення повернення кредиту (за період з 01.05.2013 по 16.07.2013), 37 339,38 грн. пені за прострочення сплати процентів (за період з 01.03.2013 по 16.07.2013), 68 820,00 грн. витрат по сплаті судового збору. При цьому місцевий господарський суд зазначив, що обов'язок по поверненню грошових коштів, наданих в межах кредитного договору не є таким, що припинився у зв'язку з укладенням між сторонами додаткової угоди № 7, а згідно з п. 4 вказаної угоди всі інші умови договору залишаються без змін та застосовуються до всіх відносин між кредитором та позичальником при користуванні та погашенні кредиту в гривнях, що надаються відповідно до умов цієї додаткової угоди.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив із того, що дія кредитного договору № 010/08/3965 від 29.05.2008 припинилась у зв'язку з погашення відповідачем заборгованості у розмірі 3 623 201,26 грн. за вказаним договором грошовими коштами, що були надані згідно з додатковою угодою № 7 від 29.09.2011. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача 29 347 476,07 грн. заборгованості перед позивачем за додатковою угодою № 7 від 29.09.2011 як самостійним договором про надання кредиту зі всіма додатками та додатковими угодами до неї.
В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 6, 526, 626 - 628, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що додаткова угода № 7 від 29.09.2011 не припиняє дію кредитного договору № 010/08/3965 від 29.05.2008 та не є самостійним договором, оскільки вказаною угодою передбачено, що вона є невід'ємною частиною кредитного договору і всі інші його умови залишаються без змін та застосовуються до всіх відносин між сторонами при користуванні та погашенні кредиту в гривнях.
Сервисы для юристов