ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2015 року Справа № 925/1219/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 рокуу справі№ 925/1219/14 господарського суду Черкаської області за позовомПрокурора Черкаського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській областідоКомунального підприємства Білозірської сільської ради простягнення 242 391,97 грн. збитків
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
прокурора ГПУ: Суходольський С.М.,
ВСТАНОВИВ:
В.о. прокурора Черкаського району заявлено позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області до комунального підприємства Білозірської сільської ради про стягнення 242391,97 грн. збитків за самовільне водокористування.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.09.2014 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь держави на рахунок Білозірської сільської ради 242391,97 грн. збитків, а також в дохід Державного бюджету України через ДПІ у Черкаському районі 4 847,84 грн. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року у даній справі, рішення місцевого господарського суду скасовано, позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.1ч.1 ст.81 ГПК України.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду - скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду з таких підстав.
Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив про те, що дії відповідача стосовно видобування води без відповідного спеціального дозволу є порушенням норм чинного законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та завдані державі збитки підлягають відшкодуванню.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України, апеляційний суд вказав, що прокурором невірно визначено Державну екологічну інспекцію в Черкаській області позивачем по даній справі, оскільки збитки необхідно перерахувати на рахунки Білозірської сільської ради, яка не є стороною по справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.
Місцевим господарським судом вірно було встановлено, що у лютому 2013 року Державною екологічною інспекцією в Черкаській області була проведена перевірка дотримання комунальним підприємством Білозірської сільської ради вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт від 18.02.2013 року.
Вказаним актом встановлено, що Комунальне підприємство Білозірської сільської ради надає послуги населенню з водопостачання, забір води здійснюється з 4-х свердловин без дозволу на спеціальне водокористування, три свердловини не обладнані лічильниками, первинно-облікова документація ПОД-12 ведеться не за правилами.
Державною екологічною інспекцією в Черкаській області на підставі акту від 18.02.2013 складено протокол про адміністративне правопорушення № 005148 відносно директора Комунального підприємства Білозірської сільської ради, в якому зазначено, що Висоцький Ігор Іванович, будучи відповідальною посадовою особою, допустив водокористування без дозволу на спеціальне водокористування.
Постановою про накладення адміністративного стягнення № 005038 від 19.02.2013 визнано Висоцького Ігоря Івановича винним у вчиненні адміністративного правопорушення, накладено штраф у розмірі 136 грн., який останнім сплачено платіжним дорученням № 224 від 25.02.2013.
Згідно припису №42 від 20.02.2013 державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області Деркача О.А. комунальне підприємство Білозірської сільської ради зобов'язано отримати дозвіл на спеціальне водокористування, обладнати всі водозабори приладами обліку води, здійснювати постійний облік водоспоживання в журналах по формі ПОД-11, ПОД-12.
Дії позивача з проведення перевірки щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства не були останнім оскаржені та визнані незаконними у встановленому чинним законодавством порядку.
Звертаючись з даним позовом, прокурор зазначав про те, що відповідачем були порушені приписи чинного законодавства України в сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме: останній надає послуги населенню з водопостачання; забір води здійснюється з 4-х свердловин без спеціального дозволу, що є порушенням ст.ст.44,48,49 Водного кодексу України. Використання відповідачем природних ресурсів без відповідного спеціального дозволу є самовільним, що є порушенням правил спеціального водокористування, та тягне за собою згідно статті 110 Водного кодексу України дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України
Відповідач в свою чергу зазначав, що він використовував воду для задоволення питних потреб і санітарно-гігієнічних потреб населення, у тому числі для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичної особи, тому вважав, що ним не були порушені норми чинного законодавства.
Згідно статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України). У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.
Частиною 3 статті 48 Водного кодексу України передбачено вичерпний перелік видів використання води, які не відносяться до спеціального водокористування, а значить і не потребують отримання дозволу на спеціальне водокористування.
Сервисы для юристов