Постанова ВГСУ від 02.12.2014 року у справі №922/1592/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 922/1592/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановувід 02.10.2014 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/1592/14 господарського суду Харківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення 493 402,18 грн.за участю представників:

позивача: ОСОБА_6, дов. від 16.05.14 б/н;

відповідача: ОСОБА_5, НОМЕР_1 від 18.01.02;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2014 (суддя Є. Жиляєв), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 (судді О. Істоміна, С. Барбашова, Л. Горбачова), в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за нерухоме майно по договору №2 від 01.01.2008 р. у розмірі 466048,54 грн. та 3% річних у розмірі 27353 грн. 34 коп.,?відмовлено.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що суди припустилися численних порушень норм процесуального та матеріального права. У судів були відсутні підстави, визначені ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог: суди досліджували договір оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008 р., а не договір про проведення взаєморозрахунків між сторонами по договору №2 від 01.01.2008 р. В порушення ст.ст.32, 34, 43 ГПК України договір сторін від 10.10.2011 р. не був прийнятий в якості доказу. Суди неналежним чином оцінили договір сторін про проведення взаєморозрахунків по договору №2 від 01.01.2008 р. від 10.10.2011 р. Цей договір є безумовним визнанням боргу відповідачем.

Позивач не згодний з правовою оцінкою актів здачі-приймання виконавчих робіт по договору оренди №2 від 01.01.2008 р., оскільки в них зазначено лише, що "по оказаным услугам стороны претензий друг к другу не имеют". А чи були проведені розрахунки за договором, з текстів актів взагалі не вбачається. На підтвердження розрахунків суди не дослідили розрахункові документи (прибутковий касовий ордер, платіжні документи, розписка про отримання готівки). Тобто, суди розглянули справу в порушення вимог ст.34 ГПК України по неналежним доказам.

Висновок судів щодо безпідставного пред'явлення боргу в сумі 466048,84 грн., суперечить матеріалам справи, оскільки в договорі про взаєморозрахунки встановлений еквівалент в іноземній валюті-доларах США.

Таким чином, суди безпідставно не застосували при розгляді справи ст.ст. 6, 525, 526, 533, 627, 629, 901, 903 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

01 січня 2008 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено Договір оренди нерухомого майна № 2, відповідно до умов якого орендодавець (позивач) зобов'язався передати, а орендар (відповідач) прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 39-53 загальною площею 243,8 кв.м., що знаходяться в будівлі літ. "А-9" за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1 Договору).

Об'єкт оренди передається орендодавцем (позивачем) орендарю (відповідачу) на підставі Акту приймання - передачі на протязі трьох календарних днів з моменту підписання цього Договору (п. 2.1 Договору оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року).

По закінченню строку оренди або у випадку дострокового розірвання цього Договору орендар зобов'язаний на протязі 14 календарних днів з моменту закінчення строку дії договору або з дати його дострокового розірвання повернути орендодавцю (позивачу) об'єкт оренди за Актом приймання - передачі в належному стані (п. 2.3 Договору оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року).

Пунктом 4.1 вищенаведеного Договору оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року сторони погодили, що розмір орендної плати складає 20000,00 грн. в місяць.

Орендна плата сплачується орендарем до 5-го числа кожного поточного місяця авансом в готівковій або в безготівковій (шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок) формі.

Вартість орендної плати та порядок її внесення можуть бути змінені за письмовим узгодженням сторін (п.п. 4.2-4.3 Договору оренди № 2 від 01.01.2008р.).

Пунктом 6. 1 Договору оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року сторони погодили, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 року.

Пролонгація Договору здійснюється у відповідності з вимогами діючого законодавства України (п. 6.2 Договору).

10.10.2011 року між сторонами у справі також був укладений договір про проведення взаєморозрахунків за Договором оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року, який, за твердженням позивача, є договором новації.

З цих обставин позивач наполягає на тому, що з дня укладання цієї угоди про взаєморозрахунки зобов'язання відповідача, які випливали з договору оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року припинилися, у зв'язку із заміною цих зобов'язань на нове.

Однак, при цьому жодних доказів виконання робіт за договором оренди (актів приймання-передачі орендованих приміщень за Договором оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року та актів виконаних робіт за цим же Договором) позивач господарському суду не надав.

Згідно зі статтею 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Разом з цим згідно частиною 4 зазначеної статті новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, слід взяти до уваги, що зміна порядку виконання такого зобов'язання або зміна строку його виконання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні вищевказаної норми.

Отже, особливим видом припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація. Новація - це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж самими сторонами. Юридичною підставою для зобов'язання, що виникає при новації, є домовленість сторін попередньої угоди про припинення первісного зобов'язання та про виникнення нового, яке за своїм змістом відрізняється від попереднього.