Постанова ВГСУ від 02.12.2014 року у справі №908/1009/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 908/1009/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Ємельянов А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Україна"на постанову від 08.10.2014Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 908/1009/14 господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Україна"простягнення суми 2 956 118,03 грн. В судове засідання прибули представники сторін:позивачаЄлишев К.Ю. (дов. від 25.11.2014 № 7590);відповідачане з'явились;ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (надалі - ПАТ "Кредобанк") звернулося до господароського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (надалі - ТОВ "Україна", відповідач) про стягнення заборгованості за Генеральним договором № G 47/42 про здійснення кредитування від 21.12.2012 у розмірі 2956118,03 грн., з яких: 2718767,48 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 207251,39 грн. - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами; 11000 грн. - прострочена комісія за адміністрування кредиту; 5073,58 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом; 13760,13 грн. - пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту; 265,45 грн. - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту.

14.05.2014 відповідач - ТОВ "Україна" звернулося до господарського суду з заявою про припинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) посилаючись на те, що між сторонами існує угода про вирішення спорів за спірним договором у третейському суді.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.05.2014 у справі № 908/1009/14 (суддя Боєва О.С.), провадження у справі припинено на підставі пункту 5 частини 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 (колегія суддів: Бондаренко В.П. - головуючий, судді - Івакіна В.О., Россолов В.В.), апеляційну скаргу ПАТ "Кредобанк" задоволено; ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.05.2014 у справі № 908/1009/14 - скасовано; справу № 908/1009/14 направлено до господарського суду Запорізької області для подальшого розгляду.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач - ТОВ "Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 скасувати, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.05.2014 залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Позивач - ПАТ "Кредобанк" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено, що в пункті 10.3 Генерального договору № G 47/42 від 21.12.2012, укладеного між ПАТ "Кредобанк" (Банк) та ТОВ "Україна" (Позичальник), сторони погодили, що якщо розмір ліміту визначеного в п. 2.1.1. цього Договору не менше 100 000 доларів США або еквівалент цієї суми за курсом НБУ на дату укладання Договору, то до цього Договору застосовується наступне третейське застереження: будь-який спір, що виникає щодо цього Договору або у зв'язку з ним, підлягає на розгляд і остаточне вирішення до постійно діючого Третейського суду при Львівській торгово-промисловій палаті. Третейський розгляд справи здійснюється постійно діючим Третейським судом у складі трьох третейських суддів. Місце проведення засідань Третейського суду - м. Львів, Стрийський парк, 14 поштовий індекс 79011.

Згідно з пунктом 2.1.1. Генерального договору ліміт кредитування у базовій валюті кредитування становить 5 100 000,00 грн.

Припиняючи провадження у справі ухвалою суду від 27.05.2014, з посиланням на приписи пункту 5 частини 1 ст. 80 ГПК України, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки Генеральний договір № G 47/42, на підставі якого позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача кредитної заборгованості містить у собі третейське застереження щодо передачі спору на вирішення третейського суду, тому з урахуванням приписів частини 2 ст. 12 ГПК України, частини 1 ст. 5, частини 1 ст. 12 Закону України "Про третейські суди", даний спір повинен розглядатись третейським судом. Головним, на думку місцевого господарського суду, було заперечення однієї із сторін щодо вирішення спору в господарському суді, про що було заявлено представником відповідача у заяві про припинення провадження у справі.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що норми чинного законодавства не містять обмеження юрисдикції господарського суду у зв'язку з наявністю між сторонами третейської угоди, а припинення провадження у справі порушує норми Конституції України та право особи на судовий захист.

Постанова суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів пункту 5 частини 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

За змістом правових норм, закріплених у частині 2 ст. 124 Конституції України, частині 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, частині 3 ст. 1 ГПК України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

При системному тлумаченні наведених правових норм вбачається, що укладення третейської угоди чи то у вигляді третейського застереження у договорі, чи то у вигляді окремої письмової угоди, до виникнення спірних правовідносин, зумовлює виникнення у заінтересованої сторони права, у випадку виникнення спору, з метою захисту своїх прав і законних інтересів, на звернення до третейського суду. При цьому, обмеження права звернення до господарського суду не допускається.

Відтак, звернення до третейського суду на підставі третейської угоди, укладеної до виникнення спірних правовідносин, у даному випадку - третейського застереження, є не обов'язком особи, а її правом, яким вона може користуватися на власний розсуд.

Водночас, для звернення до третейського суду, необхідна наявність волі обох сторін, тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду. Лише за наявність волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі. Проте, таке клопотання заявив лише відповідач. За відсутності волі на звернення до третейського суду у позивача чинне законодавство України не позбавляє його права на вирішення спору господарським судом. Згідно зі ст. 1 ГПК України юридичним та фізичним особам гарантовано право на звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю справ.

Крім цього, право на звернення до суду і заборону позбавлення права на розгляд справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, встановлено частиною 1 ст. 7, частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

З урахуванням наведеного, за наявності спірних правовідносин суд не вправі відмовити особі в розгляді позовної заяви, якщо з матеріалів справи вбачається, що даний спір підвідомчий господарському суду.

Вказані висновки суду апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими, відповідають матеріалам та обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують, тому підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на ТОВ "Україна".

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" залишити без задоволення.