Постанова ВГСУ від 02.11.2016 року у справі №912/1238/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 912/1238/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Євсікова О.О.,

Кролевець О.А.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Романишена Р.М.,

ОСОБА_4 - не з'явився,

ОСОБА_5 - не з'явився,

ОСОБА_6 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016

у справі № 912/1238/13 господарського суду Кіровоградської області

за позовом ОСОБА_7

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

про стягнення 1 708 074,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ОСОБА_7 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" (збільшивши в ході розгляду справи свої вимоги) про стягнення з відповідача 1 645 274,75 грн. недоплаченої вартості частини майна та 62 800,15 грн. недоплаченої частини прибутку.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 р. (колегія суддів у складі: суддя Болгар Н.В. - головуючий, судді Кабакова В.Г., Поліщук Г.Б.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" на користь ОСОБА_7 1 645 274,75 грн. недоплаченої вартості частини майна, 62 800,15 грн. недоплаченої частини прибутку, 34 161,50 грн. судового збору, 67 568,64 грн. оплати за проведення судової експертизи, 54 000,00 грн. оплати послуг адвоката.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 р. (колегія суддів у складі: суддя Науменко І.М. - головуючий, судді Кузнецов В.О., Вечірко І.О.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 р. змінено та викладено у наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" на користь ОСОБА_7 275 071,47 грн. недоплаченої частини прибутку. В решті позові - відмовити. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" на користь ОСОБА_7 5 500,00 грн. судових витрат за подання позову, 10 878,55 грн. оплати за проведення судової експертизи (ініціатор - позивач), 8 694,00 грн. витрат на послуги адвоката. Стягнути з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз на користь ОСОБА_7 26 611,20 грн. витрат за проведення повторної судової експертизи, помилково покладених на позивача ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 р. та сплачених позивачем згідно квитанції 0.0.370963533.1 від 09.04.2015 р. Стягнути з ОСОБА_7 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" 14 330,75 грн. витрат на апеляційне оскарження. Стягнути з ОСОБА_7 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" 9 234,02 грн. витрат на проведення судової експертизи".

Додатковою постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 р. стягнуто з ОСОБА_7 на користь СТОВ "Гірник" 51 216,27 грн. судових витрат на проведення повторної судової експертизи.

У касаційній скарзі позивач просить "скасувати постанову апеляційного суду від 13.06.2016 р. та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 р.". В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті постанови порушено вимоги ст.ст. 41, 42 ГПК України, ст. 9 Закону України "Про судову експертизу". Так, на думку скаржника, у господарського суду апеляційної інстанції не було підстав піддавати сумніву висновок судового експерта лише з тих обставин, що судовий експерт не є працівником державної спеціалізованої установи. Також позивач зазначає про те, що господарським судом апеляційної інстанції зроблено арифметично невірний висновок щодо суми, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що:

- відповідно до статуту СТОВ "Гірник" в редакції, затвердженій загальними зборами засновників (протокол № 2 від 27.01.2007 р.), державна реєстрація якого проведена 01.02.2007 р., таке товариство є підприємством, заснованим на базі Колективного сільськогосподарського підприємства "Гірник", що реорганізується, і утвореним на засадах угоди громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності у сільському господарстві з метою одержання прибутку, статутний капітал якого складається з вартості вкладів засновників та становить 7 400,00 грн. Товариство створено згідно з рішенням засновників. Розмір внеску ОСОБА_7 становить 705,00 грн.;