Постанова ВГСУ від 02.11.2016 року у справі №909/1411/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 909/1411/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Гольцової Л.А.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - Шарапової Я.С.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - Трефянчина А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськшкірсировина"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2016

та на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2015

у справі № 909/1411/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк"

до Колективного підприємства "Київтрансрейс-511"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськшкірсировина"

про стягнення заборгованості в сумі 613 765,92 доларів США та 15 202,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Колективного підприємства "ВГК", згідно з яким, зменшивши на підставі ст. 22 ГПК України свої позовні вимоги, просило стягнути з відповідача 606 096,00 дол. США заборгованості по тілу кредиту, 7 669,92 дол. США заборгованості по відсотках за період з 23.03.2005 по 25.11.2013 та 15 202,23 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2014 задоволено заяву позивача та здійснено заміну найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" на Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк".

Ухвалою від 29.01.2014 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськшкірсировина".

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2015 (колегія суддів у складі: суддя Деделюк Б.В. - головуючий, судді Малєєва О.В., Фрич М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (колегія суддів у складі: суддя Мельник Г.І. - головуючий, судді Матущак О.І., Михалюк О.В.), позов задоволено. Стягнуто з Колективного підприємства "Київтрансрейс-511" на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" 606 096,00 дол. США заборгованості по тілу кредиту, 7 669,92 дол. США заборгованості по відсотках, 15 202,23 грн. пені. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що між сторонами існують договірні правовідносини за кредитним договором № 12-1/16 від 23.03.2005, зобов'язання за якими відповідачем не виконані, у зв'язку з чим у КП "Київтрансрейс-511" (правонаступник КП "ВГК") утворилася заборгованість, доказів погашення якої відповідачем не подано.

У касаційній скарзі ПАТ "Івано-Франківськшкірсировина" з урахуванням додаткових обґрунтувань просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 29.12.2015, постанову господарського апеляційного суду від 31.05.2016, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Так, на думку скаржника, господарські суди в порушення вимог ст.ст. 42, 36, 43 ГПК України, помилково зробили висновок про те, що відповідачем не подано доказів, які б спростовували доводи позивача про неналежне виконання договірних зобов'язань. При цьому скаржник зазначає, що:

- банком безпідставно було пред'явлено вимогу про дострокову сплату суми кредиту та не враховано умови укладеного сторонами договору, яким чітко обумовлені строки для погашення кредиту;

- банком нараховано відповідачу відсотки за 2011 рік та за весь період дії кредитного договору № 12-1/16 від 23.03.2005 у завищеному розмірі;

- позивачем не надано суду належним чином завірені копії платіжних доручень щодо погашення кредиту, процентів за кредитом та перерахування кредитних коштів КП "ВГК" на рахунки вказані у додатках до кредитного договору № 12-1/16 від 23.03.2005;

- господарським судом першої інстанції безпідставно не задоволено клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи та винесено рішення лише на підставі розрахунків, достовірність та правильність яких, жодним чином не підтверджено;