ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2015 року Справа № 904/235/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивача:Кудін М.В. - за дов. від 26.12.2014р. № 52-16/242від відповідача-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача-2:Переяславська М.В. - за дов. від 25.12.2013р. № 13розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манітоба"на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015р.та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2015р.у справі№ 904/235/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем народного господарства" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Манітоба"провизнання векселя таким, що не підлягає виконанню
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем народного господарства" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Манітоба" про визнання таким, що не підлягає виконанню векселя серії АА № 0103606 в частині зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" сплатити за векселем суму грошових коштів в розмірі 117 885,38 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем народного господарства" чи його наказу зі строком платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час видачі спірного векселя особи, які його підписали, діяли із перевищенням наданих їм повноважень. В підтвердження даних обставин позивач вказував на положення свого статуту, який діяв на момент видачі спірного векселя, відповідно до яких прийняття рішення про випуск векселів приймається правлінням товариства, та на підтвердження відсутності даного рішення надав суду довідку, підписану секретарем правління юридичної особи позивача, про не виявлення на його підприємстві будь-яких протоколів (копій протоколів) засідання правління товариства, які містять рішення правління про видачу та/або випуск векселя на користь "Інститут проблем народного господарства" чи про погашення заборгованості перед зазначеним товариством шляхом видачі векселя.
Рішенням Господарського суду міста Дніпропетровської області від 10.03.2015р. (суддя Новікова Р.Г), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2015р. (головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді Широбокова Л.П., Прудніков В.В.), позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню простий вексель серії АА №0103606 в частині зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" сплатити за цим векселем суму грошових коштів в розмірі 117 885, 38 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем народного господарства" чи його наказу зі строком платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013р.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані приписами статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", статтями 97 та 99 Цивільного кодексу України. Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не є особою, зобов'язаною за спірним векселем і він не підлягає виконанню в частині зобов'язань позивача сплатити за ними грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем народного господарства", оскільки вексель був підписаний від імені позивача неуповноваженою на те особою, а докази наступного схвалення позивачем таких дій його представників в матеріалах справи відсутні. Також суди зазначили про відсутність в матеріалах справи довіреності, посилання на яку містяться у спірному векселі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Манітоба" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позу.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник наголошує на тому, що спірний вексель повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: у відповідності до приписів частини 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" виданий саме для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги та містить всі реквізити, визначені у статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі. Товариство з обмеженою відповідальністю "Манітоба" вважає, що судами при прийнятті оскаржуваних ним судових рішень порушено норми статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх висновки про підписання спірного векселю неуповноваженою на це особою ґрунтуються лише на довідці позивача про відсутність на його підприємстві протоколу засідання правління товариства з рішення про видачу такого векселя, яка, на думку відповідача, не є належним доказом таких обставин.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.09.2007р. Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" видано простий вексель серії АА №0103606 із строком платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013р., згідно якого воно зобов'язувалося сплатити за цим векселем Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем народного господарства" чи його наказу грошові кошти у сумі 117 885,38 грн.
Вказаний вексель з боку векселедавця підписаний заступником голови правління з фінансів та бюджету, що діяв на підставі довіреності № 52-16/95/113 від 29.12.2006р. та головним бухгалтером, без зазначення прізвищ осіб, що їх вчинили, а також скріплений печаткою Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".
В подальшому, за для приведення своєї діяльності у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства" Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".
16.12.2013р. Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Манітоба" лист № 61 від 12.12.2013р., яким останній повідомив, що є векселедержателем зазначеного вище простого векселю.
Предметом позову є вимога векселедавця про визнання простого векселю таким, що не підлягає виконанню його юридичною особою, оскільки він підписаний представниками з перевищенням повноважень.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
Зазначений перелік способів захисту цивільного права не є вичерпним, зокрема у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, пов'язані з обігом векселів та відповідно до статті 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі за текстом - Уніфікований закон), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також Законами України від 5 квітня 2001 р. № 23 74-III "Про обіг векселів в Україні" (стаття 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок", від 6 липня 1999 р. № 826-ХІУ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. № 827-ХІУ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. № 828-ХІУ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".
Статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" визначено, що векселі (переказні та прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма і порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).
Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону простий вексель повинен містити такі реквізити: (1) найменування "вексель", яке включене безпосередньо в текст і висловлене тією мовою, якою цей документ складений; (2) просте і нічим не обумовлене обіцяння сплатити визначену суму; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж; (5) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; (6) зазначення дати і місця складання векселя; (7) підпис того, хто видає документ (векселедавця).
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", в редакції, чинній на момент видачі спірного векселя, від імені юридичних осіб вексель підписується - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.
Статтею 76 Уніфікованого закону встановлено, що документ, у якому відсутній будь-який із вказаних реквізитів, не має сили простого векселя, за винятком випадків, встановлених цією нормою.
Разом з тим Уніфікований закон не містить положення про визнання векселя таким, що не підлягає виконанню.
Сервисы для юристов