Постанова ВГСУ від 02.09.2015 року у справі №910/16982/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року Справа № 910/16982/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

позивача - Сапегіна В.В., Кочерги В.О.,

відповідача - Сердійчука О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015

та на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2015

у справі № 910/16982/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Антстрой"

до Публічного акціонерного товариства "БМ Банк"

про стягнення 36 270,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СК "Антстрой" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 23 979,00 грн. гарантійного платежу, 1 184,50 грн. 3% річних, 5 878,92 грн. інфляційних збитків, 1 608,89 грн. пені, 3 619,19 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2015 (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 (колегія суддів у складі: суддя Мартюк А.І - головуючий, судді Новіков М.М., Зубець Л.П.), 23 979,00 грн. гарантійного платежу, 1 184,50 грн. 3% річних, 5 878,92 грн. інфляційних збитків, 1 563,65 грн. витрат по сплаті судового збору та судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 8 513,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 02.03.2015, постанову господарського апеляційного суду від 02.06.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 43 ГПК України, ст.ст. 208, 526 ЦК України. Так, на думку скаржника, господарські суди дійшли помилкового висновку про те, що сторонами був укладений усний договір щодо організації проведення прилюдних торгів, а укладений сторонами протокол про наміри від 23.12.2011, який є підставою для повернення гарантійного внеску відповідачем, позивач не виконав.

У відзиві на касаційну скаргу з урахуванням поданих доповнень до нього позивач просить рішення господарського суду першої інстанції від 02.03.2015 та постанову апеляційного суду від 02.06.2015 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. При цьому позивач зауважив на тому, що відповідачем не доведено фактів не виконання позивачем своїх зобов'язань.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- відповідно до виконавчих написів нотаріуса ПАТ "БМ Банк" як заставодержатель розпочав процедуру звернення стягнення на заставлене рухоме майно за кредитним договором № 2007-36/ОС-1 від 13.04.2007, укладеного з ТОВ "Трансбуд-Сервіс", та ініціював процедуру виконавчого провадження в органах Державної виконавчої служби;

- з метою забезпечення реалізації заставленого майна на прилюдних торгах сторони домовились, що банк як заставодержатель та стягувач у виконавчому провадженні зобов'язується надати всю необхідну інформацію стосовно реалізації заставленого майна та забезпечити участь позивача у аукціоні, а позивач як покупець зобов'язується придбати заставлене майно на прилюдних торгах, які будуть проведені Державною виконавчою службою у процедурі виконавчого провадження;

- на підставі вказаної домовленості 23.12.2011 сторони підписали протокол про наміри, відповідно до п. 3 якого заставлене майно буде реалізовуватись за ціною, не нижчою за стартову ціну лотів;

- вартість заставленого майна визначається державним виконавцем згідно з Законом України "Про виконавче провадження" (п. 4 протоколу про наміри);