Постанова ВГСУ від 02.08.2016 року у справі №916/4825/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 916/4825/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Мачульський Г.М., Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Артюхов Є.С., дов.; №д/юс-55 від 07.06.2016р., Рябуха Л.М., дов. №д/юс-05 від 04.01.2016р., Млечко І.В., дов.; №д/юс-55 від 07.06.2016р.;від відповідача:Кравець І.Г., дов. б/н від 07.04.2015р., Сергеєв Д.С., дов. б/н від 10.02.2016р.від третьої особи:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016р.у справі господарського суду№916/4825/15 Одеської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК АКОРД"третя особаДержавне підприємство "Ренійський морський торговельний порт"простягнення 5 539 606,01грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.02.2016р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2016р. у справі №916/4825/15, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.07.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 02.08.2016р. представники позивача підтримали вимоги касаційної скарги, представники відповідача заперечували проти її задоволення. Третя особа уповноваженого представника не направила. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами у період з 2011р. по 2015р. складені Букінг-ноти №КФГ/11091612 від 16.09.2011р., №КФО/12053115 від 31.05.2012р., №КФО/12073114 від 31.07.2012р., №КФО/13080710 від 07.08.2013р. та Договір №116 КФО від 07.04.2014р., предметом яких є фрахтування належних позивачу плавзасобів, з метою організації накопичення та внутрішньо портового перевезення в п.Рені зернових вантажів.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

На виконання умов договору відповідачу виставлені рахунки №№39960, 30133, 30217, 30329, 30426, 30722, 30847, 30976, 31100, 31238, 30101, 30230, 30347, 30470, 30576, 30677, 30796, 30896, 31057, 31176, 31315, 31465, 30079, 30160, 30259, 30348, 30418, 30584, 30688, 30788, які оплачені останнім у повному обсязі.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.12.2015р. між Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК АКОРД" складений Акт звіряння взаємних розрахунків неврахованих виконаних послуг по наданню ліхтерів в акваторії п. Рені, відповідно до якого, за результатами проведеного звіряння даних Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" та даних Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" за фактом використання фрахтувальником Товариством з обмеженою відповідальністю "СК АКОРД" ліхтерів Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" за період з 01.01.2013р. по 31.10.2015р. розходження склали 1986 судно/діб на користь пароплавства.

За результатами проведеного звіряння даних Товариства з обмеженою відповідальністю "СК АКОРД" з даними Ренійської філії ДП "Адміністрація морських портів України" за фактом використання фрахтувальником Товариством з обмеженою відповідальністю "СК АКОРД" ліхтерів Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" за період з 01.01.2013р. по 31.10.2015р. розходження склали 1582 судно/діб на користь пароплавства.

З урахуванням встановленої ставки за вищезазначеними Букінг-нотами та Договором №116 КФО, позивачем виставлені відповідачу рахунки №30994 від 30.11.2015р. на суму 786 473,89грн., №31128 від 08.12.2015р. на суму 4 471 016,26грн., №31204 від 30.12.2015р. на суму 413 387,58грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач частково сплатив виставлений рахунок №30994 від 30.11.2015р. на суму 481 514,04грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Апеляційна інстанція, залишаючи без змін судове рішення місцевого господарського суду дійшла до висновку, що зміст наведених позивачем обставин уособлюють собою не договірні зобов'язання, а деліктні.

Проте, судова колегія касаційної інстанції такі висновки вважає передчасними з огляду на таке.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їх рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Так, вирішуючи спір у даній справі, господарськими судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки Акту звіряння взаємних розрахунків неврахованих виконаних послуг по наданню ліхтерів від 08.12.2015р. між позивачем та відповідачем. Варто зазначити, що акт звірки взаєморозрахунків, підписаний з боку відповідача уповноваженою на це особою, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути обставиною, що свідчить про визнання останнім факту виявлених порушень.

Також, судами не досліджено та не надано оцінки акту ревізії Державної фінансової інспекції Одеської області від 15.01.2016р. №05-11/2 та результатам проведених, як позивачем, так і відповідачем звірок з даними ДП "Адміністрація морських портів України" щодо позаоблікового використання ліхтерів.