Постанова ВГСУ від 02.08.2016 року у справі №916/326/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 916/326/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

Суддів Васищака І.М.

Селіваненка В.П.

за участю представників:

Позивача: Ходаківської О.Ю., дов. від 05.07.2016 № 139/исх-гс;

Відповідача: Макарчука Д.І., дов. від 15.02.2016 № 08-13/0462;

розглянувши касаційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2016

у справі № 916/326/16 господарського суду Одеської області

за позовом Одеської міської ради

до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), просила визнати недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.12.2015 № 156-р/к у справі № 140-01/2014 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції " (далі - Рішення АМК) (т. 1, а.с. 2-13).

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.03.2016 (суддя Зайцев Ю.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 (головуючий Колоколов С.І., судді Разюк Г.П., Петров М.С.) (т. 2, а.с. 111-119) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 73-79).

Не погодившись з прийнятими судовими актами, Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові, посилаючись на порушення і неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права (т. 2, а.с. 132-136).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2016 касаційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.08.2016 (т. 2, а.с. 131).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Рішенням АМК:

- визнано бездіяльність Одеської міської ради, яка полягає у неналежній реалізації повноважень щодо організації проведення конкурсів з визначення балансоутримувачів спеціально відведених автостоянок м. Одеси, які включені до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 16.04.2013 № 3350-VI порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, які можуть призвести до усунення конкуренції;

- зобов'язано Одеську міську раду припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 1 вказаного рішення у тримісячний строк (т. 1, а.с. 21-28).

При прийнятті згаданого рішення Відділення виходило, зокрема, з такого: