Постанова ВГСУ від 02.08.2016 року у справі №911/5414/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 911/5414/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Мамонтової О.М., Могил С.К.,за участю представників: позивачаБражник Є.М., представник, відповідачаПопова Ю.В., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі№ 911/5414/15 Господарського суду Київської областіза позовом Приватного підприємства "Інтекс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"простягнення 1289652,13 грн,

У зв'язку з перебуванням судді Борденюк Є.М. на лікарняному протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.08.2016 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/5414/15 визначено колегію суддів у складі: Кривда Д.С. - головуючий (доповідач), Мамонтова О.М., Могил С.К.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Інтекс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" основної заборгованості в розмірі 1269203,52 грн, неустойки (пені) в розмірі 17142,99 грн, суми інфляційних нарахувань в розмірі 494,17 грн та 3% річних в розмірі 2811,45 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 (суддя Мальована Л.Я.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на користь Приватного підприємства "Інтекс" 1269203,52 грн боргу, 17142,99 грн пені, 2811,45 грн 3% річних, 494,17 грн інфляційних втрат та 19344,78 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (судді: Шапран В.В. - головуючий, Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2016 скасовано частково; викладено резолютивну частину рішення в новій редакції; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на користь Приватного підприємства "Інтекс" 1269203,52 грн боргу, 17142,99 грн пені, 2811,45 грн 3% річних та 19337,36 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Приватного підприємства "Інтекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 8,15 грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати повністю, а постанову - в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: частини 1 статі 627, частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 27.01.2014 між ПП "Інтекс" (постачальник) та ТОВ "Фоззі-Фуд" (покупець) був укладений договір поставки №3367 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар.

Згідно з п.2.1. Договору асортимент і ціна товару, що поставляється за договором, відображається сторонами в специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при поставці товару. Специфікація може бути змінена винятково за попереднім узгодженням сторін відповідно до умов п.2.3. Договору.

В п.2.6. Договору сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки товару за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п.2.5. Договору.

Якщо постачальник виконав вимоги п.2.5. Договору пізніше 7-денного строку, термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання постачальником всіх умов п.2.5. Договору.

В обґрунтування заявлених у даній справі позовних вимог позивач посилався на те, що в період з 08.05.2014 по 02.10.2015 позивач здійснив поставку ТОВ "Фоззі-Фуд" товару на загальну суму 4899381,12 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких додані до матеріалів справи. Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково в сумі 3624000 грн та повернув товар на суму 6177,60 грн, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1269203,52 грн.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, який задовольнив позові вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 1269203,52 грн, суд апеляційної інстанції вказав на їх обґрунтованість. Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до статей 525, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановили суди попередніх інстанцій, на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором поставки №3367 від 27.01.2014 позивач надав суду відповідні видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками сторін (завірені копії яких містяться в матеріалах справи).

Також суди прийняли до уваги, що відповідач не надав належних та допустимих доказів виконання належним чином зобов'язання за Договором в частині оплати за поставлений позивачем товар.

Враховуючи, що відповідач в порушення умов Договору у встановленні строки не оплатив вартість поставленого товару, позивач вправі вимагати сплати ним боргу з урахуванням відповідальності відповідача за порушення грошових зобов'язань, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, в примусовому порядку.

За встановлених обставин та беручи до уваги викладені вище приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу, а саме в розмірі 1269203,52 грн, виходячи з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт поставки товару на спірну суму, а документи щодо оплати отриманого товару на таку суму відсутні.