Постанова ВГСУ від 02.08.2016 року у справі №904/9921/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 904/9921/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Мамонтової О.М., Могил С.К., за участю представників: позивачаПетровська-Караченцева Л.Г., представник, відповідачаЛаушкін О.Г., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання "Ю Бі Сі - Промо"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016у справі№ 904/9921/15 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання "Ю Бі Сі - Промо"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сетав Стальсервіс"простягнення 74679,39 грн,

У зв'язку з перебуванням судді Борденюк Є.М. на лікарняному протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.08.2016 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/9921/15 визначено колегію суддів у складі: Кривда Д.С. - головуючий (доповідач), Мамонтова О.М., Могил С.К.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання "Ю Бі Сі - Промо" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетав Стальсервіс" безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 72240 грн, 3% річних в сумі 777,87 грн та інфляційних в сумі 1661,52 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2016 (суддя Рудь І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 (судді: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами статті 1212 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання "Ю Бі Сі - Промо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сетав Стальсервіс" укладено договір поставки №52 від 25.12.2012 та договір поставки №129-12 від 01.10.2012.

На виконання умов договору №52 від 25.12.2012 відповідачем виставлений позивачу на оплату рахунок №331 від 23.04.2015 на суму 72240 грн за лист ХК 1,2х1250х2500 08х18Н10/1.4301/304 Е240+РЕ на р/р 26006000114113, банк ВАТ „Укрексімбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305675.

З метою розрахунків із відповідачем, згідно виставленого рахунку, позивач платіжним дорученням № 2848 від 29.05.2015 помилково перерахував грошові кошти в сумі 72240 грн на інший рахунок відповідача - п/р № 26004300001273 у відділенні ПАТ „Златобанк" м. Дніпропетровськ, код банку 380612, із призначенням платежу: оплата за лист н/ж згідно договору № 129-12 від 01.10.12р. у т.ч. ПДВ 20% - 12040,00 грн. Тобто, грошові кошти у зазначеній сумі були помилково перераховані позивачем на рахунок, зазначений у реквізитах відповідача за договором поставки №129-12 від 01.10.2012, який на той час вже припинив свою дію.

04.06.2015 позивач за допомогою системи „Інтернет-Банкінг" звернувся з листом до начальника відділення АТ „УкрСиббанк" №924 з проханням повернути помилково перераховані грошові кошти в розмірі 72240 грн.

Також позивач звернувся до відповідача із листом від 08.06.2015 №28, в якому просив повернути помилково перераховані кошти у вказаній сумі.

У відповідь на звернення АТ „УкрСиббанк" від 05.06.2015 № 06-54/1/5155, ПАТ „Златобанк" направило листа, в якому повідомило, що відповідно до постанови Правління НБУ від 12.05.2015 № 310 „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію" ПАТ „Златобанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.05.2015 № 99 „Про початок процедури ліквідації ПАТ „Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно якого з 14.05.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ „Златобанк" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ „Златобанк".

05.08.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 48, в якій вимагав перерахувати на рахунок позивача помилково сплачені грошові кошти в сумі 72240 грн, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно отриманих коштів у розмірі 72240 грн.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовані питання щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави та за положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України, яка позивачем визначена як підстава вимоги стягнення грошових коштів, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами у справі, яка переглядається, було укладено договори поставки №52 від 25.12.2012 та №129-12 від 01.10.2012, а кошти, які позивачем заявлені до стягнення, перераховувались останнім відповідачу в якості оплати товару ("лист н/ж"), такі кошти не може бути витребувано у відповідача відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Верховним Судом України неодноразово викладалася позиція, згідно з якою договірний характер правовідносин у справі виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України. Відповідний правовий висновок Верховного Суду України наведений, зокрема, в його постановах від 22.01.2013 № 5006/18/13/2012, від 02.10.2013 № 6-88цс13, від 02.09.2014 № 910/1620/13, від 14.10.2014 № 922/1136/13, від 25.02.2015 № 910/1913/14 і згідно з ч.1 ст.11128 ГПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015 №310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ „Златобанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.05.2015 №99 „Про початок процедури ліквідації ПАТ „Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно якого з 14.05.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ „Златобанк" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ „Златобанк"

За оцінкою матеріалів справи, суди дійшли висновку, що відповідач не набував зараховані на його рахунок у ПАТ „Златобанк" грошові кошти позивача у спірній сумі, оскільки внаслідок відкликання банківської ліцензії та ліквідації "ПАТ „Златобанк" був позбавлений права розпоряджатися наявними на рахунку грошовими коштами. При цьому, суди виходили з приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час процедури ліквідації банку, особа може захистити свої права в порядку, передбаченому цим Законом.