Постанова ВГСУ від 02.07.2015 року у справі №920/88/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року Справа № 920/88/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,розглянувшикасаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області,на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2015 року,та ухвалуГосподарського суду Сумської області від 15 січня 2015 року,у справі № 920/88/15,за заявоюДержавної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (м. Суми),доТовариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Медіасервіс" (м. Суми),про Визнання банкрутом,-представники учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.01.2015 року (суддя - Соп'яненко О.Ю.) відмовлено у прийнятті Заяви (вих. № 68806/9/18-19-10) від 26.12.2014 року Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі за текстом - ДПІ у м. Сумах) про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Медіасервіс" (далі за текстом - ТзОВ "Суми-Медіасервіс"), на підставі ст. ст. 62, 86 ГПК України, ст. ст. 2, 11, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року у справі № 920/88/15 (головуючий суддя - Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Лакіза В.В.) апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Сумської області від 15.01.2015 року у справі № 920/88/15 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування спірної ухвали.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ДПІ у м. Сумах звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 15.01.2015 року у справі № 920/88/15, передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 2, 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 41 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2015 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ДПІ у м. Сумах прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

За Розпорядженням Заступника Секретаря судової палати від 02.07.2015 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя - Поліщук В.Ю. (доповідач), судді: Катеринчук Л.Й., Погребняк В.Я. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

Скаржник та інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

У січні 2015 року ДПІ у м. Сумах звернулась до Господарського суду Сумської області із Заявою про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Суми-Медіасервіс", на підставі ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В обґрунтування поданої Заяви ДПІ у м. Сумах надала розрахунок суми податкового боргу, витяги з інтегрованої картки платника податків, розрахунки штрафних (фінансових) санкцій та пені, акти перевірок, податкові повідомлення-рішення, згідно з якими, на думку ДПІ у м. Сумах, безспірні вимоги до ТзОВ "Суми-Медіасервіс", які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, складають 433 940 грн. 56 коп.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський сул апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ДПІ у м. Сумах не надано з поданою Заявою належних доказів на підтвердження неплатоспроможності боржника, зокрема, доказів на підтвердження наявності безспірності вимог, а відтак, у господарського суду відсутні підстави для прийняття поданої Заяви до розгляду.

Не погоджуючись з такими висновками місцевого та апеляційного господарських судів, ДПІ у м. Сумах звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ст. 41 ГПК України, ст. ст. 2, 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 15.01.2015 року у справі № 920/88/15, передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Відмовляючи у задоволенні поданої ДПІ у м. Сумах касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

У відповідності з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно з до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Частиною 7 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до заяви кредитора додаються також, зокрема, копія виконавчого документа; до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Так, за змістом ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

Згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст. ст. 95- 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачено главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджено Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року), що передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до п. 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.