ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2014 року Справа № 914/2027/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Мирошниченко С.В.за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р.у справі господарського суду№914/2027/13 Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання недійсним договоруВ С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.08.2013р. (складене 08.08.2013р.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. у справі №914/2027/13, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №21/12 від 21.03.2012р. відмовлено за безпідставністю.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.06.2014р. задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Ухвалою від 25.06.2014р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.
В призначене судове засідання касаційної інстанції 02.07.2014р. позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 05.09.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та Приватним підприємством "Агу" (позичальник) укладений генеральний договір про надання кредитних послуг №070/22.2-168К, на підставі якого позичальник отримав кредит в сумі 3000000,00грн.
05.09.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор), Приватним підприємством "Агу" (позичальник) та Приватним підприємством "Пелікан" (поручитель) укладений договір поруки №070/12-64, відповідно до умов якого поручитель поручився за зобов'язаннями позичальника перед кредитором по поверненню кредиту в розмірі З 000 000,00грн.
Постановою господарського суду Волинської області від 01.06.2009р. у справі №7/62-Б Приватне підприємство "Пелікан" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Череватого Л.Б., офіційну публікацію оголошення про зазначене здійснено в газеті "Урядовий кур'єр" №112 (4018) від 25.06.2009р.
Судами встановлено, що позивачем без розпорядження ліквідатора банкрута списано в ході ліквідаційної процедури з поточного рахунку Приватного підприємства "Пелікан" грошові кошти в розмірі 133 500грн., що підтверджується розпорядженням банку №070909 від 07.09.2009р.
Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.01.2011р. між Приватним підприємством "Пелікан" (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги №1, відповідно до умов якого (п. 1) первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право грошової вимоги у розмірі 133 500грн. в тому числі ПДВ, що виникло у зв`язку із списанням коштів АКБ "Укрсоцбанк", від імені якого діяла Львівська обласна філія АКБ "Укрсоцбанк", з поточного рахунку первісного кредитора, про що свідчить виписка по особовому рахунку ПП "Пелікан" за 07.09.2009р.
22.03.2012р. між Приватним підприємством "Пелікан" (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги №21/12, відповідно до умов якого сторонами змінено зобов`язання по договору про відступлення права вимоги №1 від 11.01.2011р. зобов`язаннями сторін по договору про відступлення права вимоги №21/12 від 22.03.2012р. (новація). Кошти в сумі 133 500грн. сплачені 31.01.2011р. новим кредитором за договором про відступлення права вимоги №1 від 11.01.2011р. зараховуються в рахунок виконання зобов`язань за договором про відступлення права вимоги №21/12 від 22.03.2012р.
Проте, зі змісту договору про відступлення права вимоги №21/12 від 22.03.2012р., не вбачається відображення обставин укладення спірного договору саме на зміну договору про відступлення прав вимоги від 11.01.2011р.
Тобто, господарськими судами попередніх інстанцій не досліджено обставини укладення договорів відступлення прав вимоги від 11.01.2011р. та від 22.03.2012р., перехід відступленого права від первісного кредитора до нового кредитора та обсяг прав, які передавались.
Також, в даній справі містяться незасвідчені належним чином матеріали, які оцінювались судами, як докази по справі.
Згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. №55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", якими визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Фактично ксерокопії письмових доказів, на які посилаються учасники судового процесу та господарські суди першої та апеляційної інстанції, належним чином не засвідчені (має місце лише напис "згідно з оригіналом" або "з оригіналом звірено", наявна печатка з підписом особи без зазначення її посади та повноважень, відсутня дата засвідчення копій).
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскаржувані судові акти таким вимогам не відповідають.
Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.
В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи приписи ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду господарського суду Львівської області від 06.08.2013р. (складене 08.08.2013р.) та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. у справі №914/2027/13 підлягають скасуванню, як винесені без дослідження всіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Сервисы для юристов