ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2026 року
м. Київ
справа № 301/2756/24
провадження № 51 - 4943 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 26 серпня 2025 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024078100000169 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк двісті годин. Вирішено цивільний позов.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 19 липня 2024 року приблизно о 22:50, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території подвір`я Імстичівського ЗЗЗО І-ІІІ ступенів (вул. Центральна, 26 в с. Імстичово Хустського району Закарпатської області) на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, що виникли в ході словесної суперечки з неповнолітнім потерпілим ОСОБА_7 , умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень, ліктем своєї правої руки наніс неповнолітньому потерпілому в область грудної клітини тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , а вирок суду-без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвали виправдувальний вирок. Вказує, що в обвинувальному акті щодо нього відсутній чіткий опис ударів та наслідків (тілесних ушкоджень), що є істотним порушенням вимог ст. 291 КПК та свідчить про недоведеність його вини, у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку. Місцевий суд, визнаючи його винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, у вироку не зазначив формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення. Вказує, що в порушення вимог ст. 42 КПК судом першої інстанції йому належним чином не було роз`яснено суті обвинувачення, а місцевий суд, фактично вийшов за межі обвинувачення, оскільки за відсутності в обвинувальному акті даних про його дії, умисел та їх причинно-наслідковий зв`язок із зазначенням наслідків, всупереч вимогам КПК, вдавшись до самостійного об`єму обвинувачення незаконно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 125 КК. Вказує, що наявними в матеріалах кримінального провадження доказами не доведено його умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. Зазначає, що місцевим судом в повній мірі не оцінено показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо обставин справи, які підтверджують не показання потерпілого, а його ( ОСОБА_6 ) показання, і ніяк не узгоджуються із версією обвинувачення. Вказує, що судом першої інстанції у вироку не зазначено та взагалі не надано оцінки щодо наявності розірваної футболки, яка є речовим доказом. Вказані порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, який не проаналізував всіх доводів скарги сторони захисту та залишивши апеляційну скаргу без задоволення, не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою.
В запереченнях на касаційну скаргу представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 -адвокат ОСОБА_11 просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій-без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі засудженої, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Сервисы для юристов