Постанова ВГСУ від 02.06.2015 року у справі №914/3868/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 914/3868/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О. суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивачаЧерниш В.М. дов. від 30.12.2014р. № 30-12/6-Д від відповідачане з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Галнафтоінвест"на рішення та на постановуГосподарського суду Львівської області від 12.01.2015р. Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2015р.у справі№ 914/3868/14 Господарського суду Львівської областіза позовомДержавного підприємства "Вугілля України"доТовариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Галнафтоінвест"простягнення заборгованості

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати від 28.05.2015р. № 02-05/336 для розгляду справи № 914/3868/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді Кролевець О.А., Попікова О.В. (доповідач)

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Вугілля України" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Галнафтоінвест" про стягнення заборгованості у розмірі 6 994 264, 46 грн., а також 481 285, 46 пені, 59 015, 23 грн. - 3% річних та 457 902, 40 грн. інфляційних втрат, що виникли внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої позивачем вугільної продукції за договором № 02-14/2-ІС від 09.04.2014р.

До початку розгляду справи по суті ДП "Вугілля України" подало до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зменшило розмір заявленої до стягнення суми заборгованості з оплати вартості отриманого вугілля за вказаним договором до 2 994 264, 46 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.01.2015р. у справі №914/3868/14 (суддя Рим Т.Я.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2015р. (головуючий суддя Матущак О.І., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Компанія "Галнафтоінвест" на користь ДП "Вугілля України" 2 991 264, 46 грн. основного боргу, 481 285, 46 грн. пені, 59 015, 23 грн. 3% річних, 457 902, 40 грн. інфляційних втрат. Припинено провадження у справі в частині стягнення 3 000 грн. основного боргу.

В частині задоволення позовних вимог рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 525, 526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України, з огляду встановлення факту неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару в повному обсязі за договором № 02-14/2-ІС від 09.04.2014р. Зважаючи на погашення відповідачем основного боргу у розмірі 3000 грн. після порушення провадження у справі, суд І інстанції припинив провадження у справі в цій частині.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 12.01.2015р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2015р., ТОВ Компанія "Галнафтоінвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Обґрунтовуючи свою правову позицію відповідач посилається на невірне застосування судами статті 625 Цивільного кодексу України, що призвело до помилкового, на думку скаржника, визначення розміру 3% річних. Крім того ТОВ Компанія "Галнафтоінвест" вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не застосували приписи пункту 1 статті 233 Господарського кодексу України відносно неустойки (пені), розмір якої, на думку скаржника, підлягає зменшенню.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу у якому просив залишити без змін оскаржувані рішення з мотивів, у них викладених.

Від відповідача надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилено колегією суддів як необґрунтоване.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Галнафтоінвест" (покупець) укладено договір № 02-14/2-ІС від 09.04.2014р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вугільну продукцію (товар), кількість, якість, асортимент і технічні умови якої зазначені у специфікації (специфікаціях), що складають невід'ємну частину цього договору (пункт 1.1 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов вказаного договору ДП "Вугілля України" передано, а ТОВ Компанія "Галнафтоінвест" прийнято товар на суму 32 894 264, 46 грн., про що свідчать акти приймання-передачі вугільної продукції та транспортні накладі, наявні в матеріалах справи. Жодних претензій щодо обсягу та якості переданого товару відповідачем заявлено не було.

В свою чергу ТОВ Компанія "Галнафтоінвест" частково оплачено вартість переданого ДП "Вугілля України" товару у сумі 25 900 000 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Решту переданого товару на суму 6 994 264, 46 грн. ТОВ Компанія "Галнафтоінвест" оплачено не було, що слугувало підставою для звернення ДП "Вугілля України" з позовом до господарського суду про стягнення заборгованості за договором № 02-14/2-ІС від 09.04.2014р., а також пені, 3% річних та інфляційних втрат, що виникли внаслідок прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання.

Після подання ДП "Вугілля України" позову до місцевого суду ТОВ Компанія "Галнафтоінвест" було сплачено 3 000 000 грн. заборгованості з оплати вартості отриманого вугілля за вказаним договором, про що свідчать платіжні доручення № 6 від 29.10.2014р. у сумі 1 307 000 грн., № 327 від 06.11.2014р. у сумі 1 650 000 грн., №341 від 10.11.2014р. у сумі 43 000 грн.

За наведених обставин позивач - ДП "Вугілля України" до початку розгляду справи по суті подав до суду І інстанції заяву про уточнення позовних вимог № 23-12/1-Ю від 23.12.2014р., згідно якої зменшив суму заборгованості за договором № 02-14/2-ІС від 09.04.2014р. до 2 994 264, 46 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ Компанія "Галнафтоінвест" було надано копію платіжного доручення №502 від 24.12.2014р., згідно якого відповідач перерахував на користь ДП "Вугілля України" 3000 грн. заборгованості за поставлений товар, що не заперечувалось з боку позивача.

Задовольняючи позовні вимоги ДП "Вугілля України", суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).