ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2015 року Справа № 905/6723/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.
за участю повноважних представників:
позивача -
відповідача -
прокурора - Гудименко Ю.В.
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Донецької області від 6 листопада 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 5 березня 2014 року у справі за позовом Прокурора Орджонікідзевського району м.Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про звільнення нежитлового приміщення,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради звернувся до відповідача про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення та передати його за актом приймання-передачі, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором на довгострокову оренду нежитлового приміщення №1927-О від 30.01.2008 року щодо звільнення приміщення, у зв'язку зі спливом строку його дії, внаслідок чого виникли підстави щодо примусового звільнення приміщення відповідачем та зобов'язання передати його за актом приймання-передачі.
Рішенням господарського суду Донецької області від 6 листопада 2013 року (суддя Колесник Р.М.) позов задоволений. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 в 20-денний строк з дня набрання рішенням чинності звільнити та передати приміщення за актом приймання-передачі Управлінню міського майна Маріупольської міської ради нежитлове приміщення, загальною площею 52,6 кв. м, що дорівнює 1/1 частки, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 5 березня 2014 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та припинити провадження по справі.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов договору на довгострокову оренду не житлового приміщення №1072-О від 17 січня 2002 року, укладеного між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем), відповідачеві було передане в платне користування не житлове приміщення загальною площею 52,6 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, для використання під аптеку.
Згідно п.2.1 укладеного договору, вступ орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням наступає на підставі цього договору з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі вказаного нежитлового приміщення.
Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту фактичного звільнення орендарем приміщення та підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 2.3 договору).
У відповідності до умов п.7.1 цього договору, строк його дії встановлений з 17.01.2002 року по 14.02.2007 року.
При розгляді справи, судами попередніх судових інстанцій правильно було встановлено, що відповідачем було направлено позивачеві заяву №251-01 від 06.02.2007 року, в якій він просив розглянути питання про передачу у довгострокову оренду (строком на 5 років) нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1, загальною площею 52,6 кв.м для використання під аптечний пункт.
30.01.2008 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) був укладений договір на довгострокову оренду нежитлового приміщення №1927-О, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 52,6 кв.м., що дорівнює 1/1 частки, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, будівля з Літ.А-5, вбудоване нежитлове приміщення №2 (кімн. №7, 8, 35, 36) перший поверх, для використання приміщення під аптечний пункт.
За умовами п.2.1 цього договору вступ орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням наступає на підставі договору на довгострокову оренду нежитлового приміщення міської комунальної власності з моменту підписання акта приймання-передачі вказаного нежитлового приміщення.
Згідно п.2.3 договору майно вважається повернутим орендодавцю з моменту фактичного звільнення орендарем приміщення та підписання сторонами акту приймання-передачі.
Орендар зобов'язаний, зокрема, у випадку припинення дії цього договору негайно повернути об'єкт оренди орендодавцю згідно з актом прийому-передачі (п.п. "и" п. 3.2 зазначеного договору).
У відповідності до п.7.1 вказаного договору, він набирає законної сили з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє до 30.01.2013 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач листами №05-4/4789 від 24.12.2012 року та №05-4/0374 від 29.01.2013 року повідомив відповідача про те, що договір оренди №1927-О від 30.01.2008 року на новий строк укладатись не буде і запропонував йому повернути нежитлове приміщення після закінчення терміну дії договору оренди нежитлового приміщення.
Відповідно до наказу начальника Управління міського майна Маріупольської міської ради №35 від 31.01.2013 року, у зв'язку з припиненням дії договору після закінчення строку оренди, на який він був укладений, з 31.01.2013 року було припинено нарахування відповідачеві орендної плати за укладеним договором №1927-О від 30.01.2008 року.
Листами №05-4/0520 та № 05-4/0519 від 07.02.2013 року позивач повідомив відповідача про необхідність звільнення орендованого приміщення.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач послався на той факт, що він не надавав своєї згоди на продовження терміну дії оренди спірного майна і, у зв'язку з цим, відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення, що і стало підставою звернення з відповідним позовом до суду.
Сервисы для юристов