ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2017 року Справа № 910/17304/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,
за участю представників сторін: позивача - Руденко К.М. дов. № 20 від 13 січня 2017 року, відповідача - Підгорного І.О. дов. № 7 від 1 жовтня 2015 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Постійного представництва Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом Автопідприємства Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України до Постійного представництва Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року Автопідприємство Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - позивач) звернулось до Постійного представництва Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві (далі - відповідач) з позовом про стягнення 94028 гривень 62 коп.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуг, наданих за укладеними сторонами договорами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року позов задоволено повністю.
З Постійного представництва Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві на користь Автопідприємства Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України стягнуто 94028 гривень 62 коп. боргу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року апеляційну скаргу Постійного представництва Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі Постійне представництво Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 218 Господарського кодексу України, оскільки вважає, що здійснив усі залежні від нього дії аби не допустити господарське правопорушення.
Зазначає, що внаслідок незаконної окупації території Автономної Республіки Крим, що призвело до припинення фінансування діяльності заявника, господарська діяльність останнього фактично не ведеться, так само юридично неможливою стала ліквідація відповідача.
Вважає помилковими висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності обставин непереборної сили та вважає, що суди неправильно застосували норму ст. 617 Цивільного кодексу України.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Автопідприємство Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (виконавець) та Постійне представництво Автономної республіки Крим у столиці України місті Києві (замовник) уклали договір № 57 від 7 лютого 2014 року про користування закритою стоянкою для автомобілів; договір про користування відкритою стоянкою для автомобілів № 57/1 від 1 вересня 2014 року; договір про надання послуг з мийки автомобілів № 58 від 7 лютого 2014 року; договір на щоденний контроль за технічним станом автомобілів № 56 від 7 лютого 2014 року, договір про користування відкритою стоянкою для автомобілів № 57/1 від 1 січня 2015 року.
За договором № 57 від 7 лютого 2014 року про користування закритою стоянкою для автомобілів послуги надавались протягом січня-серпня 2014 року; за договором про надання послуг з мийки автомобілів № 58 від 7 лютого 2014 року послуги надавались у лютому, березні 2014 року; за договором на щоденний контроль за технічним станом автомобілів № 56 від 7 лютого 2014 року послуги надавались у лютому-грудні 2014 року; за договором про користування відкритою стоянкою для автомобілів № 57/1 від 1 вересня 2014 року послуги надавались у вересні-грудні 2014 року; за договором про користування відкритою стоянкою для автомобілів № 57/1 від 1 січня 2015 року надавались у січні-жовтні 2015 року.
Всього за вказаними договорами надано послуги на суму 94028 гривень 62 коп., що підтверджується актами приймання-здачі виконаних послуг, які підписані сторонами. Факт отримання послуг на вказану суму відповідач визнає та не оспорює.
У відповідності до вимог ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3.5 вказаних договорів замовник зобов'язаний не пізніше 10 числа поточного місяця перераховувати виконавцю плату за надані послуги за попередній місяць разом з ПДВ.
За вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судами встановлено, що Постійне представництво Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві за надані послуги не розрахувалось, в результаті чого у останнього виник борг у сумі 94028 гривень 62 коп., який станом на час розгляду справи відповідачем не погашено.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на наявність обставин непереборної сили та правову невизначеність щодо діяльності останнього, яка утворилась у зв'язку з тимчасовою окупацією частини території України.
Сервисы для юристов