Постанова ВГСУ від 02.03.2016 року у справі №916/2024/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 916/2024/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів"на рішення та постановуГосподарського суду Одеської області від 15.07.2015 Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.2015у справі№ 916/2024/15Господарського судуОдеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Охоронно-детективне агентство фірма "ЛЕГІОН"доДержавного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів"простягнення 304243,32 грнза участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: Бойко В.А., дов. від 04.06.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.07.2015 у справі №916/2024/15 (суддя - Д'яченко Т.Г.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Колоколов С.І., судді - Разюк Г.П., Петров М.С.) рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2015 у справі №916/2024/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між 01.08.2011 між ТОВ Охоронно-детективне агентство фірма "ЛЕГІОН" (Агентство) та ДП "Одеський завод будівельних матеріалів" Міністерства оборони України (Замовник) укладений договір про надання охоронних послуг №24, за умовами якого Замовник доручив, а Агентство взяло на себе зобов'язання забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей, складських, службових приміщень (далі об'єкт), які розташовані за адресою: м. Одеса, 4-й Басейний провулок,7.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 договору, Замовник зобов'язався здійснювати оплату за наданні охоронні послуги Агентством, що визначені у п. 1.1 договору щомісячно в сумі 18000,00 грн, у т.ч. 20% ПДВ у сумі 3000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Агентства щомісячно не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним.

У відповідності до п. 8.1 договору його дія поширювалась на період з 01.08.2011 по 01.08.2012 включно. На підставі п.1 додаткової угоди №1 до договору про надання охоронних послуг №24, за згодою сторін строк дії договору було продовжено до 01.08.2013 включно.

На підставі п. 1 додаткової угоди №2 до договору про надання охоронних послуг №24, сторонами погоджено, що договір про надання охоронних послуг вважається розірваним з 01.04.2013.

На виконання умов договору про надання охоронних послуг № 24 та додаткових угод до нього, в період з серпня 2011 по березень 2013 позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 360000,00 грн (акти здачі-приймання виконаних робіт за період з 31.08.2011 по 31.03.2013).

Суди дослідили, що Замовником частково сплачено грошові кошти в сумі 200000,00грн за отримані/надані охоронні послуги, проте сума 160000,00 грн (360000,00 грн - 200000,00грн) відповідачем залишена несплаченою, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Також, на суму боргу позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Водночас, позивачем до матеріалів справи долучено акт звірки взаєморозрахунків від 01.04.2013 між сторонами по договору від 01.08.2011 № 24, який підписаний обома сторонами (підписи скріплені печатками), відповідно до якого, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 31.08.2011 по 31.03.2013 станом на 01.04.2013 становить 170000,00 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

При цьому, відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до частини вимог про стягнення боргу за період з жовтня 2011 по квітень 2012 і суди, розглянувши його заяву та врахувавши доданий до справи акт звірки взаєморозрахунків сторін по договору № 24, який складений 01.04.2013 визначились, що оскільки відповідачем визнано свій борг 01.04.2013, то саме з цієї дати строк позовної давності переривався.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).