Постанова ВГСУ від 02.03.2016 року у справі №910/19057/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 910/19057/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015у справі№910/19057/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕНО"доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг"про визнання поруки припиненоюв судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Кубрак Ж.Б.; - відповідача Козирь Т.О.; - третьої особи повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНО" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання поруки за договором № 187 від 20.08.2007 припиненою.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі № 910/19057/15 (суддя: Зеленіна Н.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 у справі № 910/19057/15 (судді: Суховий В.Г., Мальченко А.О., Жук Г.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; визнано поруку за договором поруки № 187 від 20.08.2007, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНО" припиненою.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, у якому він просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 у справі № 910/19057/15 залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акта, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.08.2007 між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ТОВ "Агрохолдинг" (позичальник) укладено договір про невідновлювальну кредитну лінію № 45-01-07.

За умовами кредитного договору, з урахуванням змін та доповнень, що вносилися сторонами під час строку дії договору, банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 5 870 000,00 доларів США, зі строком повернення до 18.12.2014.

20.08.2007 між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (кредитор), ТОВ "РЕНО" (поручитель) та ТОВ "Агрохолдинг" (боржник) укладено договір поруки № 187, відповідно до п.п. 2.1, 2.2 якого у випадку невиконання боржником зобов'язань по кредитному договору, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник, в т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, оплаті комісійної винагороди, оплати неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

За змістом п. 4.4 договору поруки внесення змін та доповнень в кредитний договір, внаслідок якого збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без згоди поручителя.

Відповідно до змісту додаткової угоди № 5 від 14.09.2012 до договору поруки поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за договором про невідновлювальну кредитну лінію № 45-01-07 від 20.08.2007, укладеним між кредитором і боржником, у відповідності до якого боржнику надано кредит у розмірі 5 870 000,00 доларів США, зі сплатою 10% річних, у випадку порушення п. 8.3 кредитного договору - в розмірі 12% річних, а за користування кредитом з моменту, вказаному в пп. "б" п. 3.1 кредитного договору, зі сплатою процентів у підвищеному розмірі, строком погашення кредиту 18.12.2014.

З пункту 2 додаткової угоди № 5 від 14.09.2012 до договору поруки вбачається, що поручитель ознайомлений з додатковою угодою № 14 від 14.09.2012 до кредитного договору та погоджується з її умовами.

18.02.2013 між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Агрохолдинг" укладено додаткову угоду № 15 до кредитного договору, за змістом п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 5 870 000 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 18.12.2014 і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 цього договору.

Пунктом 3.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 15) визначено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками:

а) 10% річних за період з дня проведення реструктуризації кредитної заборгованості до терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 договору;

b) 20% річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п.п. 4.5, 6.1 цього договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.

У пункті 4.5 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 15) зазначено, що якщо позичальник не надав банку на його вимогу в зазначений строк документи, що підтверджують цільове використання кредитних коштів або з наданих документів не можна дійти однозначного висновку про їх цільове використання, а також у разі використання кредитних коштів на цілі інші, по відношенню до вказаних в п 4.1 цього договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів і сплати процентів, а позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти і сплатити усі проценти впродовж одного робочого дня з моменту отримання вимоги від банку, а також сплатити штраф у розмірі, встановленому п. 7.2 цього договору.

З пункту 6.1. договору (в редакції додаткової угоди № 15) вбачається, що банк має право вимагати повернення виданих кредитних коштів і сплати процентів за увесь період користування кредитом до настання терміну, що вказаний у п. 1.1 цього договору, позичальник зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти і сплатити усі проценти протягом одного робочого дня з моменту отримання вимоги від банку у випадках:

а) позичальник надав банку будь-які документи, що містять неправдиві відомості або підроблені документи;

б) позичальник в період дії цього договору порушував будь-які умови цього договору, визначених вказаним пунктом випадках.

Пунктом 8.3 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 15), зокрема, встановлено, що позичальник зобов'язується без письмової згоди банку не відкривати в установах інших банків поточні рахунки, не отримувати нових позик і кредитів, не виступати гарантом та поручителем по зобов'язаннях третіх осіб до моменту повернення кредиту та виконання інших зобов'язань за цим договором.

Також у п. 8.3 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 15) сторони дійшли згоди, що в разі порушення цього пункту договору, процентна ставка, що вказана в п. 3.1 "а" цього договору змінюється і встановлюється в розмірі 20% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що внаслідок внесення змін до кредитного договору додатковою угодою № 15 від 18.02.2013 збільшено обсяг відповідальності поручителя без його погодження, що є підставою для визнання поруки такою, що припинилась у відповідності до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.