Постанова ВГСУ від 02.03.2016 року у справі №30/272

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 30/272 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015за заявою Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"пропоновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу у справі№30/272 господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Росичі"про виселенняв судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Коваленко С.В.; - відповідача Мовчан В.І.; ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2010 у справі № 30/272, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2011, позов задоволено повністю; вирішено виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Росичі" з нежилого приміщення площею 136,80 кв. м в будинку № 28 літер А по вул. Березняківській в м. Києві, передавши зазначене приміщення Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецекслуатація" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

18.02.2011 на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

26.10.2015 Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою, у якій просить поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва № 30/272 від 18.02.2011 про виселення та видати дублікат наказу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2015 у справі № 30/272 заяву Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задоволено, а саме:

- поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва № 30/272 від 18.02.2011 про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" з нежилого приміщення площею 136,80 кв. м в будинку № 28 літер А по вул. Березняківській в м. Києві, передавши зазначене приміщення Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація";

- видано дублікат наказу господарського суду міста Києва № 30/272 від 18.02.2011 про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" з нежилого приміщення площею 136,80 кв. м в будинку № 28 літер А на вул. Березняківській в м. Києві, передавши зазначене приміщення Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 у справі № 30/272 вказану ухвалу місцевого господарського суду скасовано; відмовлено у задоволенні заяви Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва № 30/272 від 18.02.2011 про виселення та про видачу дубліката наказу.

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 у справі №30/272 скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 24.11.2015 залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акта, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва № 30/272 від 18.02.2011 до виконання та видачу дубліката наказу, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" посилалось на те, що наказ господарського суду міста Києва № 30/272 від 18.02.2011 про виселення було пред'явлено до виконання до ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві; постановою старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 21.03.2011 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 30/272 від 18.02.2011; державним виконавцем було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження", однак вказана постанова та оригінал наказу заявником отримані не були.

Задовольняючи заяву Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", місцевий господарський суд виходив з поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, оскільки в матеріалах справи наявна довідка заступника начальника ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві № 40055 від 17.11.2015, яка за своїм змістом э довідкою державного виконавця про втрату наказу, так як викладені в ній обставини свідчать про непідтвердженість направлення заявнику копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу разом з наказом господарського суду міста Києва № 30/272 від 18.02.2011.

Не погоджуючись з вказаними висновками місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що заявником не надано доказів поважності пропуску останнім строку для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва № 30/272 від 18.02.2011 до виконання.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що довідка заступника начальника ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві № 40055 від 17.11.2015 про втрату наказу господарського суду міста Києва № 30/272 від 18.02.2011 не приймається до уваги, оскільки викладені в ній обставини не підтверджені жодними доказами, а саме відповідним актом про втрату зазначеного вище наказу та матеріалів виконавчого провадження.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вказані висновки апеляційного господарського суду необґрунтованими, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, строк пред'явлення наказу господарського суду міста Києва № 30/272 від 18.02.2011 про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" з нежилого приміщення площею 136,80 кв. м в будинку № 28 літера А по вул. Березняківській в м. Києві, шляхом передачі зазначеного приміщення Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація", до виконання встановлено до 01.02.2014.

21.03.2011 державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві прийнято постанову ВП № 25209660 про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з довідкою заступника начальника ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві від 15.10.2015 відповідно до даних єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 29.12.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження".

Зазначена постанова ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві від 29.12.2012 про повернення стягувачу наказу господарського суду міста Києва № 30/272 від 18.02.2011 в матеріалах справи відсутня.

Місцевим господарським судом встановлено, що вказана постанова та оригінал наказу заявником отримані не були.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у рішенні "У справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" №5-рп/2013 від 26.06.2013 послався на практику Європейського суду з прав людини, який в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються ЗУ "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.