ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2016 року Справа № 910/14359/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. - головуючого, Кривди Д.С. (доповідача), Могил С.К.,за участю представників (за первісним позовом):позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідачаПетров О.Г., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Мульті Весте Україна 3"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.11.2015у справі№ 910/14359/15 Господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз"доПриватного акціонерного товариства "Мульті Весте Україна 3"простягнення 448 466,68 грн,та за зустрічним позовомПриватного акціонерного товариства "Мульті Весте Україна 3"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз"простягнення штрафу в розмірі 314 820,99 грн,Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 29.01.2016 №05-05/255 у зв'язку з виходом з відпустки судді Могил С.К. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Борденюк Є.М. - головуючий, судді Кривда Д.С., Могил С.К. для розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Мульті Весте Україна 3" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі №910/14359/15.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Мульті Весте Україна 3" грошових коштів в сумі 448466,68 грн, сплачених в якості забезпечувального платежу за договором, як майно, яке особа зобов'язана повернути через те, що підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Приватне акціонерне товариство "Мульті Весте Україна 3" звернулось з зустрічним позовом у даній справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" грошових коштів (штрафу) в розмірі 314820,99 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 (судді Підченко Ю.О. - головуючий, Карабань Я.А., Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 (судді: Калатай Н.Ф. - головуючий, Ропій Л.М., Пашкіна С.А.), первісний позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Мульті Весте Україна 3" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" грошові коштів в сумі 448466,68 грн та судовий збір у розмірі 8969,33 грн; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Мульті Весте Україна 3" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким в первісному позові відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю. Скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 549, 611, 613, 629, 631 1212 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України, статті 11128 Господарського процесуального кодексу України.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, колегія суддів вважає, що касаційна підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Як встановили суди попередніх інстанцій, 20.03.2014 Приватне акціонерне товариство "Мульті Весте Україна 3" (Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" (Орендар) уклали попередній договір оренди об'єкт №MS 1.22 (далі за текстом - Попередній договір), предметом якого згідно з п.3.1 є укладання Договору оренди (договір оренди приміщень за формою і змістом, визначеними у Додатку № 1 до вказаного договору, укладений сторонами відповідно до умов цього договору) протягом періоду, встановленого пунктом 4.2, а також Оздоблювальні роботи (роботи, що виконуються Орендарем, необхідні для адаптації приміщення з метою провадження діяльності у приміщення, що відповідає меті оренди за договором оренди), Забезпечувальний платіж (платіж, що виплачується Орендарем на користь Орендодавця як гарантія виконання Орендарем своїх зобов'язань за Попереднім договором у порядку і строки, визначені у ст. 5 Попереднього договору).
Згідно з п.5.1 Попереднього договору Орендар здійснює на користь Орендодавця забезпечувальний платіж у сукупному розмірі, що дорівнює трьом місячним розмірам базової орендної плати, загальної плати та експлуатаційні та операційні витрати та маркетингового збору, включаючи ПДВ згідно погодженого графіку.
На виконання умов Попереднього договору Орендар перерахував гарантійний платіж у розмірі 448466,68 грн, що підтверджується платіжним дорученням №0000027076 від 26.03.2014 та не заперечується сторонами.
Відповідно до п.4.2 Попереднього договору сторони зобов'язуються укласти договір оренди протягом Строку дії (строк, протягом якого Попередній договір зберігає чинність і який становить один календарний рік з дати підписання і нотаріального посвідчення Попереднього договору), і не пізніше, ніж протягом 10 робочих днів після дати реєстрації права власності Орендодавця на торговельний центр. Орендодавець зобов'язаний повідомити Орендаря про таку реєстрацію протягом 2 робочих днів після її здійснення.
В п.4.1 Попереднього договору сторонами погоджено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року.
Отже, за умовами Попереднього договору сторони мали обов'язок укласти договір оренди протягом одного року з дати підписання та нотаріального посвідчення Попереднього договору, тобто у строк до 20.03.2015, але при цьому не раніше за дату реєстрації права власності Орендодавця на торговельний центр.
Як вбачається з листів Орендодавця № 2099/03/14 від 29.10.2014, № 24/2/03/15 від 22.01.2015, укладення договору оренди у строк до 20.03.2015 не було можливо через те, що відкриття торгівельного центру, щодо оренди приміщень у якому мав бути укладений договір оренди, було заплановано після цієї дати (спочатку у травні, а потім у серпні 2015 року), що сторонами не заперечується.
За умовами п.4.3 Попереднього договору якщо договір оренди не може бути укладений протягом Строку дії за умови, що жодна зі сторін не порушує свої зобов'язання за Попереднім договором, що призводить до його дострокового розірвання, як це передбачено в Попередньому договорі, сторони зобов'язані укласти новий попередній договір про укладання договору оренди на тих же умовах, що визначені в Попередньому договорі, до закінчення строку, але не пізніше ніж до закінчення 10 календарного місяця строку. У випадку відмови Орендаря укласти новий попередній договір про укладення договору оренди, Орендодавець має право (не обмежуючи право орендодавця на відшкодування збитків) залишити в себе забезпечувальний платіж як санкцію за порушення Орендарем умов Попереднього договору.
Згідно з п.5.5 Попереднього договору у разі непідписання договору оренди і розірвання Попереднього договору з вини Орендаря або у разі непідписання Попереднього договору на новий строк згідно умов цього договору, Орендодавець має право в якості санкції залишити в себе забезпечувальний платіж додатково до будь-яких інших засобів захисту своїх інтересів, до яких Орендодавець може вдатися відповідно до цього договору.
Частина 1 статті 217 ГК України встановлює, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Отже, в розумінні умов Попереднього договору, право Орендодавця залишити в себе забезпечувальний платіж як санкцію у випадку непідписання попереднього договору на новий строк згідно з умовами уже існуючого Попереднього договору (п.5.5) виникає як наслідок того, що таке непідписання сталося через відмову Орендаря його укласти (п.4.3), тобто у випадку наявності винних з точки зору Попереднього договору дій останнього.
Посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту відмови Орендаря від укладення нового попереднього договору протягом встановленого Попереднім договором строку 10 місяців, суди відхилили доводи Орендодавця щодо наявності в нього права залишити в себе забезпечувальний платіж як санкцію.
Обставини звернення Орендодавця до Орендаря з пропозицією укласти новий попередній договір листами № 2642/03/15 від 23.02.2015 та № 2706/03/15 від 04.03.2015, тобто після встановленої пунктом 4.3 Попереднього договору дати - до 01.02.2015, суди оцінили як такі, що не можуть підтверджувати відмову Орендаря від укладення такого договору, яке тягло б за собою правові наслідки, передбачені п.4.3 Попереднього договору, оскільки таке звернення сталося поза межами строку, встановленими умовами Попереднього договору.
Предметом первісного позову у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" про стягнення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України з Приватного акціонерного товариства "Мульті Весте Україна 3" грошових коштів в сумі 448466,68 грн, сплачених в якості забезпечувального платежу за договором, як майно, яке особа зобов'язана повернути через те, що підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз", суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавством передбачено, що правовим наслідком закінчення строку дії договору є відсутність договору як підстави, з якою закон пов'язує здійснення прав і виконання обов'язків сторонами за цим договором. Договір оренди між сторонами укладений не був, а Попередній договір закінчив свою дію, що виключає можливість виконання Орендодавцем будь-яких зобов'язань за вказаним договором, в рахунок яких він міг би отримати від Орендаря плату, та, відповідно, свідчить про безпідставність утримання Орендодавцем вказаних коштів.
Однак, з такими висновками судів не можна погодитись, враховуючи таке.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Сервисы для юристов